Інструкція про проведення судових автотехнічних експертиз в експертних установах системи Міністерства юстиції Української РСР

1. Проведення судових автотехнічних експертиз в експертних установах системи Міністерства юстиції УРСР здійснюється відповідно до кримінально-процесуального і цивільного процесуального законодавства Союзу РСР і Української РСР, Положення про організацію проведення судових експертиз в експертних установах Міністерства юстиції СРСР, Типової інструкції про проведення судових автотехнічних експертиз в експертних установах системи Міністерства юстиції СРСР і цієї Інструкції.

2. Судова автотехнічна експертиза проводиться за завданням органів дізнання, слідства, прокуратури і судів у зв'язку з розслідуванням і розглядом кримінальних і цивільних справ.

3. Підставою для проведення судової автотехнічної експертизи є постанова особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду (постанова, ухвала судді) про призначення експертизи.

4. Судові автотехнічні експертизи проводяться співробітниками експертних установ (їх структурних підрозділів), які мають вищу спеціальну освіту і лише в порядку винятку - середню спеціальну освіту, обізнані в галузі автомототранспорту, міського електротранспорту та інших самохідних машин, дістали підготовку з судової автотехнічної експертизи і кваліфікацію судового експерта-автотехніка.

Кваліфікація експерта-автотехніка присвоюється співробітникам експертних установ системи Міністерства юстиції УРСР експертно-кваліфікаційними комісіями експертних установ (за списком, затвердженим МЮ СРСР).

Судові автотехнічні експертизи в установах системи Міністерства юстиції УРСР можуть проводитися також спеціалістами, що не є штатними співробітниками судово-експертних установ. На експертну діяльність позаштатних співробітників повністю поширюється ця Інструкція.

5. При проведенні експертизи експерт-автотехнік грунтує свої висновки на об'єктивній і всебічній оцінці результатів дослідження, проведених ним особисто відповідно до своїх спеціальних знань.

6. Судові автотехнічні експертизи проводяться як у приміщеннях експертних установ, так і поза ними (на місці дорожньо-транспортної події, в місцях перебування транспорту, залі судового засідання та ін.).

7. За порушення порядку проведення експертизи і несумлінне ставлення до обов'язків експерта, що не тягнуть кримінальної відповідальності, штатний експерт-автотехнік може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а позаштатний - виключений із списку осіб, допущених до проведення судових експертиз в експертних установах Міністерства юстиції УРСР.

8. В процесі проведення експертизи, якщо для цього є необхідні дані, експерт встановлює як за завданням органу, який призначив експертизу, так і з власної ініціативи обставини, котрі сприяли чи могли сприяти вчиненню дорожньо-транспортної події, порушенню правил безпеки руху та експлуатації транспорту, коли для цього потрібні спеціальні знання.

9. Об'єктами дослідження експерта-автотехніка є:

- автомототранспорт, міський електротранспорт, трактори й інші самохідні механізми, що брали участь у дорожньо-транспортній події;

- місце дорожньо-транспортної події;

- матеріали (документи, речові докази, деталі, механізми та ін.), які надаються в розпорядження експерта.

10. Предметом дослідження автотехнічної експертизи є пов'язані з механізмом дорожньо-транспортної події фактичні дані, що визначають технічний стан транспортного засобу, дорожню обстановку на місці події та дії учасників події, а також обставини, що сприяли виникненню події, які експерт-автотехнік може дослідити на основі своїх спеціальних знань.

До компетенції судового експерта-автотехніка входить вирішення таких завдань:

а) дослідження технічного стану причетних до події транспортних засобів з метою встановлення:

- причин і часу виникнення технічних несправностей;

- можливості виявлення технічної несправності до моменту настання дорожньо-транспортної події;

- причинно-наслідкового зв'язку між виявленою технічною несправністю транспортного засобу і фактом дорожньо-транспортної події (наїздом, зіткненням, перекиданням та ін.);

- технічної можливості запобігання події (наїздові, зіткненню, перекиданню та ін.) при технічному стані транспортного засобу на момент події;

- обставин, пов'язаних з технічним станом транспортних засобів, котрі сприяли чи могли сприяти виникненню дорожньо-транспортної події;

б) дослідження обстановки на місці дорожньо-транспортної події з метою встановлення та уточнення:

- обставин, пов'язаних з дорожньою обстановкою перед дорожньо-транспортною подією, які сприяли чи могли сприяти її настанню;

в) дослідження дій учасників дорожньо-транспортної події з метою:

- встановлення, як треба було діяти учасникам дорожньо-транспортної події в даній дорожній ситуації відповідно до технічних вимог правил безпеки руху та експлуатації транспорту;

- встановлення технічної сторони причинного зв'язку між діями учасників дорожньо-транспортної події, установлених як слідством (судом), так і експертом, і настанням конкретного факту дорожньо-транспортної події (наїзду, зіткнення, перекидання та ін.), у випадках, коли з'ясування цих зв'язків потребує спеціальних знань експерта-автотехніка;

г) дослідження механізму дорожньо-транспортної події або окремих її елементів на підставі даних, установлених слідчим шляхом і одержаних експертом у процесі дослідження, зокрема, з метою встановлення:

- напрямку дії сил між двома транспортними засобами, що зіткнулися (спільно з експертом-трасологом);

- швидкості руху транспортного засобу;

- гальмового і зупинного шляхів транспортних засобів;

- взаємного розташування транспортних засобів у різні моменти дорожньо-транспортної події;

- технічної можливості запобігання події (наїздові, зіткненню та ін.) в момент розвитку дорожньої ситуації, вказаної слідством і судом;

- часу подолання транспортним засобом певних ділянок шляху тощо;

- моменту, коли водій ще мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події, і розташування перешкоди в цей момент.

Перед експертом-автотехніком можуть ставитися й інші питання, пов'язані з безпекою руху, експлуатацією шляхів, автомототранспорту, міського електротранспорту, тракторів та інших самохідних механізмів.

З дозволу особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи суду експерт може брати участь при проведенні слідчих дій, що здійснюються з метою встановлення і уточнення:

- значення коефіцієнтів, котрі характеризують рух транспортних засобів та інших об'єктів у місці дорожньо-транспортної події (коефіцієнт сцеплення, коефіцієнт котіння та ін.);

- траєкторії руху транспортних засобів до і після дорожньо-транспортної події;

- умов видимості та оглядовості з місця водія з врахуванням даних про дорожню обстановку в момент дорожньо-транспортної події.

11. Експерт-автотехнік зобов'язаний:

- дати об'єктивний висновок з поставлених перед ним питань на підставі проведених ним особисто досліджень відповідно до його спеціальних знань;

- повідомити в письмовій формі орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок, коли запитання, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції або наданого йому матеріалу недостатньо для дачі висновку, а доповнити його експертним шляхом неможливо;

- провести дослідження поданих на експертизу матеріалів, коли вони дозволяють вирішити хоч би частину поставлених перед ним запитань без одержання додаткових матеріалів, повідомивши у висновку про причини, що зробили неможливим розв'язання інших питань;

- з'явитися на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді) на допит для роз'яснення даного ним висновку;

- заявити самовідвід за наявності підстав, зазначених у статтях 54, 62 КПК УРСР і статтях 18, 19, 20 ЦПК УРСР;

- не розголошувати даних попереднього слідства або дізнання без дозволу прокурора, слідчого чи особи, яка проводить дізнання;

- проводити експертизу у випадках, вказаних у законі, у присутності особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, а також обвинуваченого;

- забезпечити збереження одержаних для дослідження матеріалів справи і речових доказів;

- брати участь у розробленні заходів запобіжного характеру, спрямованих на зебезпечення безпечності руху та експлуатації транспорту;

- активно сприяти поліпшенню якості і скороченню строків проведення автотехнічних експертиз.

12. Експерт-автотехнік має право:

- знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової автотехнічної експертизи;

- бути присутнім з дозволу особи, котра проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді) при проведенні допитів та інших слідчих і судових дій, ставити допитуваним запитання, що стосуються предмета автотехнічної експертизи;

- викладати власноручно в протоколі його допиту відповіді на поставлені слідчим запитання для роз'яснення даного ним висновку;

- вказати у висновку на встановлені ним у ході експертного дослідження обставини, що мають значення для справи, з приводу яких перед ним не були поставлені запитання, але які стосуються галузі його спеціальних знань;

- оскаржити в установленому порядку дії або рішення особи, котра проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді), що порушують його права чи законні інтереси;

- знайомитися з протоколом допиту експерта і висловлювати по ньому свої зауваження, які обов'язково заносяться до протоколу;

- давати висновок і відповіді при допиті рідною мовою, коли він не володіє мовою, якою ведеться судочинство;

- користуватися послугами перекладача, призначуваного органами дізнання, слідчим або судом.

13. Експерт-автотехнік не вправі:

- досліджувати матеріали справи, що не стосуються предмета судової автотехнічної експертизи;

- збирати і вилучати самостійно необхідні для дачі висновку вихідні дані, відсутні в справі;

- приступати до проведення експертизи без вказівки керівника експертної установи (структурного підрозділу);

- розглядати у висновку питання, що стосуються правової оцінки дій водія та інших учасників дорожньо-транспортної події;

- відповідати на запитання про порушення (відповідність чи невідповідність дій водія Правилам дорожнього руху), про безпосередню (основну, головну) причину дорожньо-транспортної події, про момент, коли водій повинен був і міг передбачити перешкоду*, а також на запитання, які стосуються оцінки доказів та юридичної кваліфікації злочину, про наявність чи відсутність вини, про задоволення позовних вимог та інші запитання, що стосуються компетенції органів дізнання, попереднього слідства і суду;

____________ * Коли ж особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суд не зазначили в постанові (ухвалі) момент передбачення водієм перешкоди, експерт розраховує, з якого моменту водій ще мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події.

- залучати сторонніх осіб до участі в проведенні дорученої йому експертизи;

- брати участь у провадженні в справі у випадках, передбачених статтями 54, 62 КПК УРСР і статтями 18, 19, 20 ЦПК УРСР;

- зберігати матеріали кримінальної чи цивільної справи, по якій проводиться експертиза, поза службовим приміщенням.

14. Після подання органом, що призначив експертизу, матеріалів, оформлених відповідно до вимог КПК УРСР і ЦПК УРСР, Положення про організацію проведення судових експертиз в експертних установах МЮ СРСР, а також п.15 Типової інструкції про проведення судових автотехнічних експертиз в експертних установах системи Міністерства юстиції СРСР (п.15 цієї Інструкції), керівник судово-експертної установи (її структурного підрозділу) доручає проведення експертизи одному чи кільком експертам однієї або різних спеціальностей, коли цього потребує характер поставлених запитань.

Порядок попередження експерта про відповідальність за відмову чи ухилення від дачі висновку, за дачу завідомо неправдивого висновку визначений ст.196 КПК УРСР і ст.177 ЦПК УРСР.

15. Відповідно до вимог законодавства, матеріали, подані на експертизу, мають складатися з постанови (ухвали) про призначення експертизи, предметів і документів, що є об'єктами експертного дослідження і містять фактичні обставини, необхідні експертові-автотехніку для дачі висновку.

В необхідних випадках подаються також документи, які містять відомості, що стосуються предмета експертизи (протоколи оглядів, допитів, слідчих експериментів та інших слідчих дій, довідки, виписки, фотознімки та ін.).

Згідно з вимогами законодавства в постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються:

а) дата і місце складання постанови (ухвали) про призначення експертизи, посада і прізвище особи, котра призначила її, номер кримінальної або цивільної справи, по якій призначено експертизу;

б) підстави для призначення експертизи;

в) найменування експертної установи, в якій має бути проведена експертиза;

г) запитання, поставлені перед експертом;

д) вихідні дані для дачі висновку залежно від характеру запитань, поставлених на вирішення експертизи, зокрема:

- стан проїжджої частини (її ширина, тип покриття, наявність і величина ухилів);

- тип і технічний стан транспортного засобу, його завантаженість;

- координати місця події (наїзду, зіткнення та ін.);

- швидкість руху пішохода;

- швидкість руху транспортного засобу (коли вона встановлена слідством, судом);

- довжина слідів коліс транспорту та їх характер;

- місце розташування залишків скла, грязі, що осипалася, та ін.;

- розташування транспортних засобів, предметів, потерпілих щодо один одного і місця події (наїзду, зіткнення);

- видимість і оглядовість дороги з місця водія;

- момент, коли водій повинен був і міг передбачити перешкоду (коли цей момент встановлений слідством, судом);

- чи застосовував водій екстрене гальмування, а коли застосовував, то яку відстань пройшов транспортний засіб у загальмованому стані до місця наїзду (зіткнення) або після наїзду на пішохода;

- якою частиною транспортного засобу було збито пішохода (нанесено удар по іншому транспортному засобу та ін.);

е) матеріали, що надаються в розпорядження експерта:

- об'єкти експертного дослідження (транспортні засоби, їх деталі, механізми та ін.);

- документи, котрі містять відомості, що стосуються предмета експертизи (протокол огляду місця дорожньо-транспортної події і схема до нього, протокол огляду і перевірки технічного стану транспорту, акт судово-медичної експертизи, довідка про дорожньо-транспортну подію, протоколи відтворення обстановки і обставин події, графіки, фотознімки та ін.);

- інші матеріали, що мають значення для проведення експертизи.

16. При призначенні для проведення експертизи двох або більше експертів, які перебувають у штатах різних експертних установ, у постанові (ухвалі), крім переліченого в п. 15 цієї Інструкції, має бути зазначено, на яку експертну установу покладається організація діяльності комісії експертів і до якої установи надіслано об'єкти експертного дослідження та інші матеріали. В наведеному випадку постанова (ухвала) про призначення експертизи надсилається до кожної з цих установ.

17. У разі призначення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, вказаних у п. 15 цієї Інструкції, до експертної установи подаються висновки (акти) попередніх експертиз (або повідомлення про неможливість дати висновок) з усіма додатками (фотознімки, експериментальні матеріали та ін.), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які появилися в розпорядженні органу, що призначив її, після дачі першого висновку (або після повідомлення про неможливість дати висновок).

Відповідно до вимог законодавства у постанові (ухвалі) про призначення додаткової або повторної експертизи обов'язково наводяться мотиви і підстави її призначення.

18. У випадку недодержання правил оформлення матеріалів, що надсилаються на експертизу, керівник експертної установи (її структурного підрозділу) негайно повідомляє про це орган, котрий призначив експертизу. Коли орган, який призначив експертизу, не вживає необхідних заходів для усунення недоліків, керівник установи вправі після закінчення одного місяця повернути йому матеріали без виконання.

19. В разі коли проведення призначеної експертизи в даній експертній установі не передбачено, а також коли установа не має відповідних спеціалістів чи устаткування, орган, що призначив експертизу, негайно повідомляється про це, а матеріали експертизи або повертаються йому, або надсилаються за його письмовою вказівкою до іншої експертної установи, яка і проводить експертизу за наявності постанови (ухвали) про проведення експертизи в даній експертній установі.

Повернення без проведення дослідження матеріалів, що надсилаються на експертизу з підстав, не передбачених цією Інструкцією, не допускається.

20. Експерт приступає до проведення експертизи після одержання письмового розпорядження керівника експертної установи (її структурного підрозділу) разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи і всіма матеріалами, що надійшли на експертизу.

При виявленні істотного порушення порядку оформлення матеріалів, які надійшли на експертизу, експерт повідомляє про це керівника експертної установи (структурного підрозділу), котрий діє згідно з п. 18 цієї Інструкції.

У випадках неповноти поданих матеріалів експерт вправі заявити в письмовій формі клопотання органові, що призначив експертизу, про надання йому додаткових матеріалів.

21. Строки проведення експертиз встановлюються керівниками експертних установ (їх структурних підрозділів):

- у межах 10 днів - по матеріалах з невеликою кількістю об'єктів чи по таких, що не потребують складних досліджень;

- у межах 20 днів - по матеріалах з великою кількістю об'єктів чи по таких, що потребують складних досліджень.

У разі, коли експертиза не може бути виконана протягом 20 днів, керівник експертної установи (структурного підрозділу) повідомляє про це орган, що призначив експертизу, і встановлює за погодженням з ним додатковий строк.

Якщо для проведення експертизи необхідно дослідити особливо велику кількість об'єктів, строк може встановлюватися за погодженням з органом, який призначив експертизу, після попереднього ознайомлення експерта з матеріалами справи і подання їм відповідного розрахунку часу. Попереднє ознайомлення не повинно тривати більше п'яти днів.

Строк проведення експертизи рахується з дня, що йде за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується в день надіслання їх органові, котрий призначив експертизу. Коли закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, днем обчислення строку вважається наступний за ним робочий день.

При направленні органові, що призначив експертизу, клопотання про надання додаткових матеріалів, без яких неможливо провести експертизу, сплив строку зупиняється з дня відправлення клопотання по день одержання матеріалів чи повідомлення про відмову в задоволенні клопотання. Строк проведення експертизи зупиняється також у випадку, зазначеному в п. 18 цієї Інструкції.

22. Експерт повідомляє орган, який призначив експертизу, про неможливість дати висновок з поставленого запитання, коли:

- наданих матеріалів недостатньо для дачі висновку і усунення цієї перешкоди виявилося неможливим;

- поставлене запитання виходить за межі його спеціальних знань.

Примітка: Матеріали визнаються недостатніми для дачі висновку в разі їх неповноти чи неякісності.

Запитання вважається таким, що виходить за межі спеціальних знань експерта-автотехніка, коли, по-перше, для розв'язання його не потрібно спеціальних знань і, по-друге, воно є компетенцією експерта іншої спеціальності.

Повідомлення про неможливість дати висновок оформляється за правилами п. 38 цієї Інструкції.

23. Експерт проводить дослідження наданих йому матеріалів, керуючись своїми спеціальними знаннями і затвердженими методиками, у суворій відповідності з вимогами закону, своєю науковою та процесуальною компетенцією, маючи завданням дати об'єктивний висновок з поставлених перед ним запитань.

При дослідженні експерт повинен вживати заходів до збереження поданих на експертизу об'єктів, не допускаючи їх псування і пошкоджень, коли це не викликається характером дослідження. В разі, коли проведення експертизи пов'язано з пошкодженням поданого на дослідження об'єкта, на це має бути одержано письмову згоду органу, що призначав її.

24. Експерт дає висновок від свого імені на підставі проведених досліджень відповідно до його спеціальних знань і несе за даний ним висновок особисту відповідальність.

25. При призначенні для проведення експертизи в експертній установі двох і більше експертів однієї спеціальності (комісійна експертиза) на одного з них керівник експертної установи (структурного підрозділу) покладає координацію діяльності інших експертів, розроблення загального плану досліджень і керівництво нарадою експертів. Керівник групи експертів не користується будь-якими перевагами перед іншими експертами у вирішенні по суті поставлених запитань. Комісія експертів дає загальний висновок при умові згоди з ним кожного з експертів, котрі брали участь у комісії. Експерти, не згодні з думкою інших експертів, дають висновок окремо.

26. При призначенні для проведення експертизи двох і більше експертів різних спеціальностей (комплексна експертиза) експерти вправі скласти спільний висновок. У висновку повинно бути зазначено, які дослідження провів кожний експерт, які факти він особисто встановив і яких дійшов висновків. Кожний експерт вправі підписати загальний висновок або ту частину його, що відображає хід і результати проведених ним особисто досліджень. Коли підставою остаточного висновку є факти, встановлені іншим експертом, то про це також має бути зазначено у висновку.

Якщо в одній постанові (ухвалі) про призначення експертизи містяться запитання, які потребують проведення роздільних, не пов'язаних між собою досліджень, то по кожному з них складається окремий висновок або повідомлення про неможливість дати висновок.

27. В тих випадках, коли керівник експертної установи (структурного підрозділу) при розгляді висновку виявить неточність у зроблених розрахунках, а також порушення методики проведення експертизи, що могло призвести до помилкових висновків, або неправильне його оформлення, висновок повертається експертові для внесення необхідних змін і уточнень. Коли експерт наполягає на правильності свого дослідження і висновку, керівник експертної установи (структурного підрозділу) надсилає висновок до органу, що призначив експертизу, і водночас у супровідному листі вказує на встановлені ним у висновку недоліки.

28. У разі недостатньої ясності чи повноти висновку експерта слідством (судом) може бути призначена додаткова експертиза.

Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, чи з інших причин викликає сумнів у його правильності, може бути призначено повторну експертизу, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.

29. Експерт-автотехнік, якого викликали в судове засідання, але який не проводив експертизи на попередньому слідстві, може брати участь у дослідженні обставин справи, котрі стосуються предмета експертизи, лише після винесення ухвали про призначення експертизи.

30. Письмовий висновок експерта-автотехніка складається з трьох частин: вступу, дослідної і висновків.

31. У вступній частині зазначаються:

- найменування експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною;

- дата надходження матеріалів на експертизу до експертної установи і дата підписання висновку;

- найменування органу, що призначив експертизу;

- підстава для проведення експертизи (постанова чи ухвала, коли і ким вона винесена);

- найменування матеріалів, які надійшли на експертизу, спосіб доставки і вид упаковки досліджуваних об'єктів;

- відомості про експерта (експертів): прізвище, освіта, спеціальність (загальна і експертна), вчений ступінь і вчене звання, посада;

- клопотання про надання додаткових матеріалів, заявлені експертом, результати їх розгляду;

- обставини справи і вихідні дані, що мають істотне значення для дачі висновку, з обов'язковим наведенням джерела їх одержання;

- відомості про осіб, котрі були присутніми при проведенні експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище);

- запитання, поставлені на вирішення експерта.

Запитання наводяться у тому формулюванні, в якому дані у постанові (ухвалі) про призначення експертизи, зміна формувань не допускається. При необхідності уточнити їх експерт повинен звернутися до органу, що призначив експертизу, з проханням внести необхідні зміни в постанову (ухвалу). За наявності кількох запитань експерт вправі згрупувати їх, викласти в тій послідовності, яка забезпечила б найдоцільніший порядок дослідження;

- довідково-нормативні документи (постанови, накази, інструктивні та методичні посібники і керівництва із зазначенням їх найменувань, номера, дати), які застосовувалися експертом при розв'язанні поставлених запитань.

При проведенні повторної експертизи у вступній частині викладаються відомості про первинні (попередні) експертизи: прізвища експертів, найменування експертної установи (або місця роботи експертів), номер і дата висновку, висновки, а також мотиви призначення повторної експертизи, наведені в постанові (ухвалі) про її призначення.

32. В дослідній частині описується процес дослідження і його результати, а також дається наукове пояснення встановлених фактів.

Кожному запитанню, що розв'язується експертом, має відповідати певний розділ дослідної частини. При необхідності одночасного дослідження двох і більше питань, тісно пов'язаних між собою, результати викладаються в одному розділі.

В дослідній частині зазначаються:

- стан об'єктів експертного дослідження;

- застосовані методи експертного дослідження;

- умови проведення експертного експерименту;

- обгрунтування прийнятих значень технічних величин при проведенні розрахунків;

- результати слідчих дій (допитів, оглядів, експериментів та ін.), коли вони мають значення для обгрунтування висновків;

- посилання на ілюстрації, додатки і необхідні пояснення до них;

- експертна оцінка результатів дослідження.

Коли на деякі з поставлених запитань немає можливості дати відповіді, то в дослідній частині експерт наводить причини цього.

В дослідній частині висновку комплексної експертизи дослідження кожного експерта викладаються окремо.

В дослідній частині висновку повторної експертизи зазначаються причини розходження результатів дослідження з результатами попередніх експертиз, коли такі мали місце (відступи від методики дослідження, інші величини прийнятих коефіцієнтів і параметрів, помилки в розрахунках та ін.).

Дослідна частина має бути викладена мовою, зрозумілою і для осіб, котрі не мають знань експерта-автотехніка. Спеціальні терміни повинні роз'яснюватися.

33. Висновки експерта-автотехніка викладаються у вигляді відповідей на поставлені перед ним запитання і в тій послідовності, в якій запитання викладені у вступній частині висновку.

На кожне з поставлених запитань повинно бути або дано відповідь по суті, або вказано на неможливість його вирішення з тих чи інших причин.

Висновки про обставини, по яких експертові не було поставлено запитань, але які були ним встановлені в процесі дослідження, викладаються в кінці висновку.

Висновки мають бути викладені чіткою і ясною мовою, що не допускає різних тлумачень.

У виняткових випадках, коли висновок не може бути сформульований без докладного опису результатів дослідження, які викладені у дослідній частині і містять вичерпну відповідь на поставлене (або досліджене з ініціативи експерта) запитання, допускаються посилання на дослідну частину висновку.

Встановлені експертом обставини, що сприяли дорожньо-транспортній події, і профілактичні рекомендації по їх усуненню можуть бути викладені як у кінці висновку, так і в окремому документі, який разом з висновком надсилається органові, що призначив експертизу.

34. Висновок підписується експертом, котрий проводив дослідження, що засвідчується печаткою експертної установи (структурного підрозділу), і надсилається органові, який призначив експертизу, керівником експертної установи (структурного підрозділу).

35. Коли до висновку дається додаток у вигляді фототаблиць, креслень, схем, діаграм та ін., то вони підписуються експертом (експертами).

36. Висновок і додаток до нього складаються в двох примірниках, один з яких надсилається органові, що призначив експертизу, другий залишається в експертній установі. При проведенні повторних експертиз висновок з додатками складається в кількості примірників, що забезпечує його розіслання до всіх експертних установ, які проводили попередні автотехнічні експертизи, і до всіх ВНДІСЕ (по одному примірнику).

37. При проведенні експертизи в суді її результати оформлюються за правилами, викладеними в цьому розділі.

Коли експертиза проводилася раніше в стадії попереднього розслідування з тих самих питань і тим самим експертом, останній вправі, якщо він не дійшов інших висновків, послатися в обгрунтування їх на результати дослідження, викладені в його першому висновку, оформивши це самостійним висновком. Копія висновку, даного в суді, разом з копією ухвали суду про призначення автотехнічної експертизи подається до експертної установи.

38. Повідомлення про неможливість дати висновок складається з трьох частин: вступної, мотивувальної і заключної.

У вступній частині викладаються відомості стосовно переліку, наведеного в п. 31 цієї Інструкції.

В мотивувальній частині докладно викладаються причини неможливості дати висновок.

У заключній частині вказується на неможливість дати відповідь на кожне запитання, поставлене перед експертом.

Повідомлення про неможливість дати висновок складається в двох примірниках, підписується експертом, підпис засвідчується печаткою експертної установи (структурного підрозділу), після чого один примірник надсилається органові, що призначив експертизу, а другий лишається в експертній установі.

Коли таке повідомлення дається в стадії судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких подається судові, а другий - керівникові експертної установи (її структурного підрозділу).

39. Якщо з одних питань експерт дає висновок, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість дати висновок, то складається один документ - висновок експерта.

40. Предмети і документи, котрі були об'єктами експертного дослідження, з відповідними помітками експерта, в упакованому вигляді підлягають поверненню органові, що призначив експертизу, разом з висновком або повідомленням про неможливість дати висновок.