Щодо митного оформлення іноземних причепів (напівпричепів)

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.08 N 715 внесено зміни до Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.03 N 1989 (далі - Порядок).

У новому пункті 4-1 Порядку визначено чітку норму, що без застосування вантажної митної декларації здійснюється також декларування автомобільного транспортного засобу - причепа (напівпричепа), що зареєстрований на постійній основі на території іноземної держави та тимчасово ввозиться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) тягачем перевізника-резидента, за умови подання митному органу договору найму (фрахтування) цього тягача іноземним власником або користувачем причепа (напівпричепа) з метою виконання міжнародного перевезення.

Не зважаючи на це, є випадки не однозначного застосування митними органами норм Порядку, про що Держмитслужбу України повідомляє Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України.

З метою уникнення непорозумінь роз'яснюємо.

Принциповими для прийняття рішення про застосування згаданої норми є такі позиції:

належність причепа (напівпричепа) нерезидентові України;

наявність договору найму (фрахтування) тягача резидента України нерезидентом-власником або користувачем причепа (напівпричепа);

зазначення у вказаному договорі мети - виконання міжнародного перевезення.

Фрахтування - це різновид комерційної діяльності, пов'язаний з укладанням договорів про перевезення вантажів або пасажирів морським, річковим, авіаційним чи автомобільним транспортом (БСЭ, т.28, стор.78, М., видав. "Советская энциклопедия", 1978 р.).

Закон України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР) визначає: фрахт це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно із статтею 307 "Договір перевезення вантажу" Господарського кодексу України (корелюється зі статтею 909 Цивільного кодексу України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому слід відрізняти, що згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, якщо у поданому митним органам договорі найму (фрахтування) тягача іноземним власником або користувачем причепа (напівпричепа) йдеться не про передачу майна у користування, а про виконання резидентом міжнародного перевезення на підставі договору перевезення, тимчасове ввезення такого причепа на митну територію України має здійснюватися у відповідності до пункту 4-1 Порядку без подання вантажної митної декларації.