Про надання розяснення

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ)).

Статтями 42, 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ. Згідно зі статтею 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПКУ доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

У зв’язку з викладеним, доходи фізичної особи - підприємця від продажу рухомого майна не включаються до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку та оподатковуються у загальновстановленому порядку, відповідно до розділу IV ПКУ.

Разом з цим, пунктом 1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (п.2 ст. 325 ЦКУ).

Відповідно до п.173.1 ст. 173 ПКУ дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною п.167.2 ст. 167 ПКУ (5 %).

Згідно з п.173.2 ст. 173 ПКУ як виняток із положень п.173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.167.2 ст. 167 ПКУ.

Відповідно до п.177.6 ст.177 у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб.

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених р. IV ПКУ (пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49 ПКУ).

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

Разом з цим, відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ особи, визначені пункті 162.1 статті 162 Кодексу, є платниками військового збору.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військогово збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені в статті 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Кодексу. (п. п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

Відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема доходи від операцій з майном.

Додатково повідомляємо, якщо продаж такого майна носить систематичний характер, така діяльність фізичної особи є підприємницькою та повинна здійснюватися на загальній системі оподаткування відповідно до статті 177 ПКУ, а у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню сукупно перевищує 1000000грн., то така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).

Звертаємо також увагу, що кожен конкретний випадок потребує аналізу документів, які дозволяють ідентифікувати предмет звернення. При цьому, оцінка правомірності дій платника може бути здійснена лише під час проведення податкової перевірки.