Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Приватний нотаріус у своєму листі повідомляє, що нормами Кодексу на нотаріуса покладено подання до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформації про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори в порядку, встановленому розділом IV Кодексу для податкового розрахунку.

Враховуючи зазначене, нотаріус просить надати податкову консультацію з питання віднесення інформації, що подається нотаріусом, до податкової звітності та відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої інформації.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 Кодексу нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розділом IV Кодексу для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчені договори дарування, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Згідно із підпунктами "б" та "ґ" п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. А також зобов'язані нести відповідальність у випадках, визначених Кодексом. Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 р. N 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 3 розділу II Порядку Розрахунок подається до контролюючих органів за основним місцем обліку. Зокрема, нотаріуси за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому розділом II Порядку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.

Отже, у разі наявності інформації про посвідчені протягом звітного кварталу договори, нотаріус подає Розрахунок та додаток 4ДФ, де зазначає відповідні дані про проведення таких операцій, до контролюючого органу за своїм робочим місцем.

Слід зауважити, що ст. 51 глави 2 "Податкова звітність" Кодексу встановлено необхідність подання звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суми утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Так, відповідно до п. 51.1 ст. 51 Кодексу платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Таким чином, інформація про посвідчені нотаріусом протягом звітного кварталу договори продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчені договори дарування, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору, яка подається в порядку, встановленому розділом IV Кодексу для податкового розрахунку, вважається податковою звітністю.

При цьому згідно із ст. 111 Кодексу за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, зокрема, фінансова, адміністративна.

Відповідно до п. 119.1 ст. 119 Кодексу неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.

Слід зауважити, що згідно з п. 119.2 ст. 119 Кодексу накладення штрафу в розмірі 340 гривень передбачено щодо оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, у випадку, коли законодавство вимагає від особи - резидента отримання такого номера, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених п. 119.1 ст. 119 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.