ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 09.06.2025 р. N 3151/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо нарахування та сплати єдиного податку четвертої групи за земельні ділянки, які надані в суборенду, особливостей застосування мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомило, що є сільськогосподарським товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи. Вирощування сільськогосподарських культур Товариство здійснює на орендованих у власників та отриманих в користування суборенди земельних ділянках, розташованих в Миколаївській області.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку та підстав включення у податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (далі - Декларація), саме: в додаток 1 "Відомості про наявність земельних ділянок" (далі - Додаток 1) до Декларації та додаток 3 "Розрахунок загального МПЗ за податковий (звітний) рік" (далі - Додаток 3) до Декларації даних земельних ділянок, як отриманих в користування на праві суборенди та земельних ділянок, які надані товариством в суборенду іншим особам (суборендарям), у наступних випадках:
1. Які надані в користування Товариству платником єдиного податку четвертої групи на умовах суборенди?
2. Які передані Товариством в користування платнику єдиного податку четвертої групи на умовах суборенди?
3. Які надані в користування Товариству платником податку, що перебуває на загальній системі оподаткування, на умовах суборенди?
4. Які передані Товариством в користування платнику податку, що перебуває на загальній системі оподаткування, на умовах суборенди?
Щодо першого - четвертого питань
Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до абзацу першого п. 292-1.1 ст. 292-1 Кодексу об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Об'єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи є, зокрема, земельні ділянки, отримані на умовах оренди, суборенди, емфітевзису.
Частиною першою ст. 93 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із частиною першою ст. 6 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV (далі - Закон N 161) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п'ята ст. 6 Закону N 161).
Статтями 125, 126 Земельного кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон N 1952).
Відповідно до частини першої ст. 8 Закону N 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Згідно з абзацом сьомим п. 2 частини першої ст. 4 Закону N 1952 державній реєстрації прав підлягають, зокрема, права оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до пп. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ - це мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.
При цьому МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 Кодексу).
Разом з тим відповідно до п. 38-1.3 ст. 38-1 Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.
При цьому нормами п. 38-1.4 ст. 38-1 Кодексу визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Таким чином, обов'язок з визначення єдиного податку четвертої групи та загального МПЗ виникає у власників (користувачів) земельних ділянок сільськогосподарського призначення платників єдиного податку четвертої групи відповідно до державної реєстрації переходу права власності або права користування на орендовані земельні ділянки.
При державній реєстрації переходу права власності або права користування на орендовані земельні ділянки до платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов'язок з визначення загального МПЗ виникає у платників податку на прибуток відповідно до переходу права власності або права користування.
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).