Про надання розяснення

Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до преамбули Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265) Закон №265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковім формі.

Закон №265 не визначає порядок здійснення розрахунків особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність та відповідно не поширюється на цих осіб.

Згідно з п.8 ст. 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі – Закон № 1023) виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).

Однак, стаття 23 Закону № 1023, що визначає відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, не передбачає будь-якої відповідальності за ненадання розрахункового документу.

Статтею 31 Закону України від 2 вересня 1990 року №3425-ХІІ "Про нотаріат" із змінами та доповненнями визначено, що приватні нотаріуси, за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.10 №3253/5 затверджено Правила ведення нотаріального діловодства (далі - Правила).

Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (далі – Реєстр) (п.7.1 Правил).

Відповідно до п.7.43 Правил у графі 6 Реєстру зазначається сума стягнутого державного мита (при вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом) чи отриманої плати (при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом).

Ця графа заповнюється нотаріусом після надання особою, для якої вчиняється нотаріальна дія, квитанції про сплату державного мита або після внесення оплати за вчинення нотаріальної дії і до проставлення цією особою підпису в графі 7.

Отже, спеціальне законодавство (на прикладі діяльності нотаріусів) не встановлює вимог щодо надання нотаріусом розрахункового документа при наданні клієнту послуги, а також не встановлює форму такого документу.

Враховуючи наведене, особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ, який підтверджує факт наданої послуги або виконаної роботи.

Аналогічні роз’яснення з зазначеного питання розміщені на офіційному WEB-сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua) в рубриці "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс", категорія: 109. "Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій", підкатегорія: 109.03 "Суб’єкти господарської діяльності, які мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій".