Про визнання нечинним наказу

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бужак Н. П., суддів - Костюк Л. О., Твердохліб В. А. (за участю секретаря Савін І. В.), розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорошенко" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорошенко" до Міністерства інфраструктури України, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання нечинним наказу, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,

ТОВ "Дорошенко" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання нечинним наказу від 20.08.2004 року N 757 в частині затвердження Порядку оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та визнання незаконним Порядку оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженому наказом від 20.08.2004 року N 757; визнання незаконними дій щодо проведення дозволів серед українських перевізників на 2013 рік; визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ "Дорошенко" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками ТЗ, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" (N 2344-III).

Положеннями ч. 1 ст. 6 даного Закону встановлено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 55 Закону види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.

Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законами України.

Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Як зазначено у Законі України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" дозвіл на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом входить до переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Видача дозволів на міжнародне перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та дозволів Європейської Конференції міністрів Транспорту на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами - членами ЄКМТ здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначеним міжнародними договорами України з питань міжнародних автомобільних перевезень та Законом України "Про автомобільний транспорт" (ст. 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності").

Повноваження щодо впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 55 Закону N 2344-III належить Міністерству інфраструктури України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про невідповідність п. п. 5.3, 5.4 Порядку N 757 вимогам Закону України "Про адміністративні послуги".

Як вбачається з наказу Міністерства інфраструктури України N 239 від 19.04.2013 року, п. 5.3 та 5.4 Порядку (діє в новій редакції) не містить норми щодо заходів впливу, про які позивач зазначив у позовній заяві, а отже такі доводи позивача є безпідставними.

Наказ N 757 від 20.08.2004 року "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", яким затверджено Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по території іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку прийнято повноважним органом в межах компетенції та у відповідності до Законів України, у т. ч. Закону України "Про автомобільний транспорт", "Про адміністративні послуги".

Відповідно до п. 3.9 Порядку N 757 Міністерство інфраструктури України може встановлювати обмеження щодо забезпечення дозволами, які мають обмежені річні квоти на поїздку територіями окремих іноземних держав деяких категорій ТЗ, а саме: оформлення проводити на екологічні авто молі: "зелений", "особливо зелений" і "безпечний", "Євро-3 безпечний", або тільки на "особливо зелений і безпечний", "Євро-3 безпечний" та вищої категорії екологічної безпеки; оформлення проводити на завантажені автомобілі; оформлення проводити на певні види перевезень; оформлення проводити на автомобілі, повна маса яких перевищує 10 тонн.

Відповідно до п. 3.10 Порядку Міністерство інфраструктури створює Комісію з розподілу дозволів для перевезення вантажів, які мають обмежені річні квоти.

Рішення Комісії приймається на засіданні в присутності не менше 2/3 її складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів та оформлюється протоколом. Рішення Комісії з розподілу приймається з урахуванням рішень Комісії з питань аналізу ефективності використання дозволів (п. 3.11 Порядку).

На підставі рішення Комісії Міністерство інфраструктури затверджує розподіли (річні та квартальні) дозволів, які мають обмежені річні квоти, на поїздку територією окремих іноземних держав. Розподілу підлягає річна квота дозволів, за винятком встановленого Міністерством інфраструктури України резерву дозволів (п. 3.12 Порядку).

Наказом Міністерства інфраструктури N 30 від 21.01.2013 року "Про затвердження складу робочої групи з пропозиції з розподілу, оформлення і видачі дозволів, які мають обмежені річні квоти на виконання перевезень вантажів транспортним засобом у 2013 році" затверджено склад Робочої групи з підготовки пропозицій з розподілу, оформлення і видачі дозволів, які мають обмежені річні квоти на виконання перевезень вантажів ТЗ територіями Австрії, Білорусії, Італії, Казахстану, Румунії, Угорщини, Чехії у 2013 році.

В ході розгляду справи, суд першої інстанції встановив, що на засіданні 22.01.2013 року Робочої групи розглянуто та затверджено проекти розподілу дозволів Австрії, Італії, Угорщини, які в подальшому надано на затвердження першому заступнику Міністра Інфраструктури України та розміщені на офіційному сайті Міністерства.

Отже, розподіл дозволів українських автоперевізників на 2013 рік здійснено з дотриманням процедури, визначеної Порядком N 757, а тому суд вірно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що розподіл дозволів серед українських автоперевізників на 2013 рік не відповідає вимогам Порядку та Закону України N 2344-III.

Крім того, судом встановлено, що позивач заяву про участь у річному розподілі дозволів Австрії, Італії та Угорщини на 2013 рік не подавав, а отже участь останнього у річному розподілі дозволів на 2013 рік є неможливою, а тому суд прийшов до правильного висновку, що діями відповідача щодо проведення та затвердження розподілу дозволів серед українських перевізників на 2013 рік права позивача порушені не були, а отже позовні вимоги є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорошенко" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено: 26 вересня 2013 року.