Про визнання незаконним пункту 2.6 та підпункту 5.3.3 пункту 5.3 постанови N 278 від 10.08.2012

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Грибан І. О., суддів - Губської О. А., Парінова А. Б. (за участю: секретаря с/з - Печенюк Р. В., представника апелянта - Г. Г. В., представників позивача - К. Г. В., К. В. О., представників 3-х осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, про визнання незаконним пункту 2.6 та підпункту 5.3.3 пункту 5.3 постанови N 278 від 10.08.2012 р.,

Позивач звернувся в суд з даним позовом та, з урахуванням зміни предмету позову, просив су визнати незаконним пункт 2.6 та підпункт 5.3.3 пункту 5.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України N 278 від 10.08.2012 р. з тих підстав, що вказані положення регуляторного акту прийнято відповідачем з перевищенням компетенції та поза межами наданих повноважень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши доводи апеляційної скарги та проаналізувавши наявні в справі докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) здійснює діяльність з постачання теплової енергії відповідно до ліцензії від 14.09.2012 р. N 306, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідачем 10.08.2012 р. прийнято постанову N 278 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 N 1475/21787.

Зазначені Ліцензійні умови встановлюють організаційні, технологічні, кваліфікаційні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять (мають намір провадити) діяльність з постачання теплової енергії.

Відповідно до п 2.6 Ліцензійних умов встановлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховуються виключно на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України. Відповідно до підпункту 5.3.3 п. 5.3 Ліцензійних умов визначено, що ліцензіат зобов'язаний відкрити в уповноваженому банку поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію від споживачів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не наділений повноваженнями щодо встановлення порядку зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за теплову енергію.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема щодо державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання з постачання теплової енергії, визначені законами України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та "Про теплопостачання".

Статтею 16 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать:

- розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;

- забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;

- ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

- затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням;

- розроблення методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією";

- встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією;

- здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень;

- захист прав споживачів;

- інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 24 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів відповідно до законодавства.

Основним законодавчим актом, яким регламентуються відносини у сфері безготівкових розрахунків, є Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Відповідно до ст. 6 цього Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Зазначені особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору та за згодою цих банків для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Види рахунків, які можуть відкриватися у банківських установах України, визначені у ст. 7 цього Закону. Згідно з цією статтею банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України й договорами, що укладаються клієнтами й обслуговуючими їх банками.

Крім того, згідно до вимог частини 4 - 6 ст. 342 Господарського кодексу України юридичні особи та громадяни - підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором та за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Суб'єктам господарювання, яким виділяються кошти для цільового використання з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, відкриваються рахунки відповідно до закону.

Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Законодавством України може передбачатися можливість відкриття та функціонування поточних рахунків зі спеціальним режимом використання. Зокрема, відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері.

Згідно зі статтею 26-1 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання. Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Вказані правові норми є імперативними. Інші посилання на зарахування коштів на рахунки зі спеціальним режимом використання в законах України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та "Про теплопостачання" відсутні.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до діючого законодавства відповідач не наділений повноваженнями на встановлення для суб'єктів господарювання обов'язкової умови зарахування коштів, отриманих від споживачів за використання теплової енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання - є обґрунтованими та правомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.