Щодо порядку застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 17.01.2006 N 10718/8/10-203 щодо порядку застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та повідомляє наступне.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків згідно з підпунктом 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за N 268/5459 (із змінами та доповненнями) (далі - Інструкція), визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому, якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 та підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 пункту 6 вищенаведеної Інструкції.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону України N 2181-III, відмічаємо наступне.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Виходячи з положень підпункту 6.1.6 пункту 6 Інструкції, декларуванням переоцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування завищених об'єктів оподаткування, а декларуванням недооцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування занижених об'єктів оподаткування.

Слід врахувати, що до платників податків на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків (тобто вина такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлена та доведена в судовому порядку), або у разі здійснення платником податків декларування об'єкту оподаткування у занижених розмірах, наслідком якого стало заниження податкових зобов'язань та донарахування у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

При цьому, у кожному конкретному випадку при застосуванні зазначених штрафних (фінансових) санкцій необхідно враховувати визначення об'єкту оподаткування з урахуванням бази оподаткування для кожного податку, який безпосередньо визначається відповідною нормою закону, що встановлює той чи інший вид податку або збору (обов'язкового платежу) в контексті самого закону.