Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо необхідності реєстрації платником акцизного податку суб’єкта господарювання, який здійснює операції з реалізації пального за допомогою талонів і смарт-карт та порядку визначення бази оподаткування ПДВ і формування сум податкового кредиту з ПДВ за такими операціями та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, постачальник спочатку видає талони покупцю, а через певний період часу здійснює фізичний відпуск пального такому покупцю через мережу власних АЗС за отриманими у нього талонами.

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПКУ є платником акцизного податку.

Під реалізацією пального для цілей розділу VI ПКУ розуміються будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне не є операціями з реалізації пального у розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Отже, у разі, якщо постачальником здійснюються лише операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належать іншим суб’єктам господарювання, то у такого постачальника не виникає обов’язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

Оскільки у даному випадку постачальник після видачі (продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне покупцю, через певний період часу, здійснює фізичний відпуск пального покупцю через власні АЗС за отриманими у нього талонами, то при здійсненні таких операцій постачальник є особою, що реалізує пальне, а отже підлягає реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та зобов’язаний скласти акцизні накладні на обсяги реалізації (передачі, відпуску, відвантаження) і зареєструвати їх в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з пунктом 231.1 статті 231 ПКУ.

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ податок на додану вартість становить 20 відс., 7 відс. бази оподаткування та додається до ціни товару/послуги.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг на митній території України визначається у порядку, передбаченому статтею 188 ПКУ, та вираховується шляхом множення кількості (об’єму, обсягу) поставлених товарів/послуг на їх ціну (без ПДВ).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що для коректного заповнення податкової накладної за операціями з реалізації пального платнику ПДВ – постачальнику товарів/послуг необхідно чітко дотримуватись положень підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ та порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307), а саме враховувати те, що ПДВ становить 20 відс. бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (а не вираховується з неї).

При цьому відповідно до пункту 16 Порядку № 1307 у податковій накладній відображається, зокрема вартість товару, що постачається (без урахування ПДВ), яка є базою оподаткування ПДВ, та сума ПДВ, що нараховується на вартість такого товару.

Відображення у податковій накладній суми акцизного податку ПКУ та Порядком № 1307 не передбачено.

Правила формування платником ПДВ податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Таким чином, підставою для включення платником ПДВ – покупцем товарів/послуг сум податку до складу податкового кредиту є:

податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН;

належним чином оформлена митна декларація;

інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

З питання можливості відображення у первинних документах (у тому числі видатковій накладній), що підтверджують факт постачання пального, суми акцизного податку, яка нарахована при реалізації суб'єктами господарювання пального за допомогою талонів і смарт-карт, пропонуємо звернутися до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку. Зокрема, Міністерство фінансів України здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку та визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку обов'язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).