Щодо проведення операцій з цінними паперами

Національний банк України висловлює стурбованість щодо ситуації, що склалася у діяльності банків при здійсненні операцій з цінними паперами.

Аналіз статистичної звітності банків свідчить про те, що за 2005 рік обсяги вкладень в цінні папери, що здійснюються банками, зросли в цілому по системі в 1,8 рази (при зростанні суми загальних активів банків в 1,6 рази). При цьому, збільшення обсягів операцій з цінними паперами відбулося більше ніж у 60% банків. Крім того, майже у кожного сьомого банку обсяг цих операцій зріс у 4-7 разів, а у деяких банках - в 17-40 разів.

Моніторинг діяльності банків щодо операцій з цінними паперами свідчить про те, що інвестиційні вкладення несуть певний ризик для капіталу банку, оскільки інвестиційна політика щодо здійснення операцій з цінними паперами пов'язана з інвестуванням коштів в акції компаній, які здебільшого не мають активного ринку та не є ліквідними на ринку цінних паперів.

Методи, що передбачені внутрішньобанківськими положеннями для визначення справедливої вартості цінних паперів (у разі відсутності котировок таких паперів на активному ринку), не завжди відповідають вимогам МСБО та не забезпечують достовірне визначення справедливої вартості.

Окрім цього, мають місце факти здійснення банками операцій з векселями з порушенням вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку з питань вексельного обігу.

Деякі банки при проведенні операцій з векселями не приділяють належної уваги вивченню фінансового стану та платоспроможності платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими вони укладають угоди про проведення операцій. Це наражає банки на додаткові ризики та є порушенням вимог пункту 3.1 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 N 508 (далі - Положення).

Всупереч вимогам пункту 9.4 Положення, банки практикують заміну одного виду активу (кредитів позичальникам) на інший (векселі в портфелі цінних паперів), а також не завжди ведуть реєстри векселів при здійсненні операцій з векселями, як це передбачено Положенням та додатками 2, 3, 4, 5 та 6 до нього.

Таким чином, на теперішній час, за результатами перевірок діяльності банків можна зробити висновок, що облік операцій з цінними паперами здійснюється деякими банками без урахування економічної суті цих операцій, не завжди визначається реальна вартість цінних паперів і, як наслідок, банки уникають формування резервів. При цьому, банками допускається необґрунтована переоцінка (дооцінка) цінних паперів.

Внаслідок таких дій банками досягається штучне збільшення позитивного фінансового результату.

Отже, теперішня практика здійснення операцій з цінними паперами несе для банків ризик отримання негативного результату від цих операцій, що може поставити під загрозу безпеку коштів, довірених банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності та спричинити виникнення загрози для платоспроможності таких банків.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання негативних наслідків від операцій банків з цінними паперами та мінімізації інвестиційного ризику, Національний банк України пропонує при визначенні інвестиційної політики банку особливу увагу приділяти економічній доцільності та ефективності операцій з цінними паперами.