Щодо договору добровільного медичного страхування працівників

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення [...] щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків уклав договір добровільного медичного страхування зі страховою компанією. Строк дії договору становить 365 днів, тобто один рік.

Умовами договору добровільного медичного страхування передбачено, що вигодонабувачами за договором можуть бути:

лікувально-профілактичний заклад, що надав передбачувану договором медичну допомогу застрахованій особі;

застрахована особа, яка за погодженням зі страховиком самостійно оплатила вартість медичної допомоги;

інші особи згідно з чинним законодавством України;

застраховані особи - фізичні особи - працівники страхувальника.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи має право підприємство застосовувати норму підпункту "в" пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу щодо звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором страхових внесків, що сплачуються роботодавцем - резидентом за договором добровільного медичного страхування працівників у межах 30 відс. нарахованої заробітної плати таким працівникам, з урахуванням умов договору добровільного медичного страхування?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, сума страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем - резидентом за свій рахунок, зокрема, за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відс. нарахованої заробітної плати такому працівнику (пп. "в" пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування - це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу) (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Враховуючи наведене, для застосування пп. "в" пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу договір добровільного медичного страхування повинен відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оскільки договори страхування працівників, які укладені юридичною особою як страхувальником зі страховою компанією (страховиком), містять умови виплати страхової суми не тільки закладам охорони здоров'я, а й фізичним особам (працівникам), а також містять положення щодо виплати доходу у вигляді компенсації, то такі договори у розумінні Кодексу не відповідають вимогам договору добровільного медичного страхування, поняття якого наведено у пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже, підстав застосування юридичною особою положень пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не виникає.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.