ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 15.05.2025 р. N 2646/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення [...] щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомляє, що станом на 2024 рік вважається податковим резидентом України враховуючи підстави визначені Кодексом.
11.12.2024 платником податку була набута частка в іноземній юридичній особі, а саме в [...], компанії, зареєстрованої згідно законодавства Республіки Кіпр. В зв'язку з реєстрацією компанії за кордоном платником податку було подане повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі - Повідомлення про КІК) N [...] від [...] (квитанція 2 додається).
Крім подачі Повідомлення про КІК платник податків, як резидент України станом на 2024 рік, також має обов'язок щодо подання до контролюючого органу Звіту про контрольовані іноземні компанії (далі - Звіт про КІК). Вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК встановлено підпунктом 39-2.5 статтею 39-2 розділу I Кодексу. До Звіту про КІК в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії (далі також - КІК), що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Звіт про КІК має бути подано контролюючими особами одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи, тобто, Звіт про КІК за 2024 рік подається контролюючою особою до 01.05.2025.
Як зазначалося вище, дата набуття частки компанії [...] - 11.12.2024. Період функціонування компанії в 2024 році становить 21 календарні дні. Дата реєстрації компанії - 11.12.2024. Так як компанія була створена в грудні 2024 року і не отримувала дохід, перший фінансовий звіт по компанії буде подаватися в 2026 році згідно правил Республіки Кіпр. Перший звітній період на Кіпрі становитиме період з 11.12.2024 по 31.12.2025, звітність буде подаватися згідно законодавства Республіки Кіпр у 2026 році. Це призводить до того, що станом на квітень 2025 року у платника податків відсутні копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік, які платник податків повинен долучити до Звіту про КІК. Такі документи платник податків матиме в 2026 році за підсумками 2024 і 2025 років, так як саме цей період буде першим звітнім роком компанії [...].
Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати роз'яснень з таких питань:
1. Чи повинен платник податків, [...], враховуючи ситуацію щодо відсутності завірених належним чином копій фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік подавати Звіт про КІК одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи до 01 травня 2025 року?
2. Можливо, враховуючи ситуацію, платник податків повинен подати до контролюючого органу Звіт про КІК за скороченою формою? Чи варто додавати до Звіту про КІК (в разі необхідності його подання) будь-які пояснення щодо неможливості надання завіреної належним чином копій фінансової звітності КІК?
3. Чи вірним є платника податків думка щодо того, якщо першим звітним періодом контрольованої іноземної компанії буде період з 11.12.2024 по 31.12.2025, то відповідно платник податків, [...], зобов'язаний подати Звіт про КІК вже відповідно за 2024 і 2025 рік у 2026 році разом з декларацію про майновий стан і доходи? Чи вірним буде зазначити в такому Звіті про КІК період, за який подається Звіт про КІК "11.12.2024 - 31.12.2025"?
4. Враховуючи ситуацію, якщо описані платником податків варіанти не є достовірними та не відповідають діючому законодавству України, прошу зазначити, який алгоритм дій в цьому випадку платник податків має виконати для виконання свого податкового обов'язку?
5. Враховуючи ситуацію, чи може в такому разі платник податків, [...], вважати себе податковим резидентом Республіки Кіпр та нерезидентом України починаючи з 2025 року?
6. Чи зобов'язуватиметься платник податків подавати Звітність про КІК у 2026 році враховуючи те, що з 2025 року платник податків не вважає себе податковим резидентом України?
Щодо питань 1 - 6
Законом України від 16 січня 2020 року N 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" Кодекс доповнено статтею 39-2 "Контрольовані іноземні компанії", яка відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року N 1117-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об'єктів оподаткування", набрала чинності з 01 січня 2022 року.
КІК визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України або юридичної особи - резидента України (підпункт 39-2.1.1 пункту 39-2.1 статті 39-2 розділу I Кодексу).
Підпунктом 39-2.1.2 пункту 39-2.1 статті 39-2 розділу I Кодексу передбачено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК.
Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України (далі - контролююча особа):
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України - пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Згідно з підпунктом 39-2.2.2 пункту 39-2.2 статті 39-2 розділу I Кодексу, що об'єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток КІК, що обчислюється відповідно до правил, визначених статті 39-2 розділу I Кодексу. Зазначена частина прибутку КІК:
включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 Кодексу, або
за результатами звітного податкового року збільшує об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи в порядку, визначеному розділом III Кодексу.
Пунктом 39-2.5 статті 39-2 розділу I Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК. Зокрема, підпунктом 39-2.5.2 пункту 39-2.5 статті 39-2 розділу I Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов'язані подавати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
До звіту про КІК в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.
Тобто, контролююча особа зобов'язана подати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік та Додатками КІК до неї.
У разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає звіт про КІК за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами "а" - "в" підпункту 39-2.5.3 пункту 39-2.5 статті 39-2 розділу I Кодексу.
У випадку подання звіту про КІК за скороченою формою контролююча особа зобов'язана подати повний звіт про КІК до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
З огляду на зазначене, обов'язок подання до контролюючого органу звіту про КІК виникає у фізичної особи - резидента України, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень статті 39-2 розділу I Кодексу.
Таким чином фізична особа, яка є резидентом України та контролюючою особою КІК, у разі неможливості подання копій фінансової звітності КІК до 01.05.2026, зобов'язана подати Звіт про КІК за скороченою формою разом із річною декларацією про майновий стан і доходи за 2025 рік до 01.05.2026, а повний Звіт про КІК із фінансовою звітністю за період з 11.12.2024 по 31.12.2025 до кінця 2026 року.
Щодо питання визначення податкового резидентства слід зазначити, що критерії, за якими визначається податкове резидентство встановлені у Кодексі, у міжнародних угодах - Конвенціях про уникнення подвійного оподаткування.
Поняття "резидент" та умови набуття платником податку статусу податкового резидента визначено підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Пункт 14.1.213 статті 14 Кодексу передбачає різні критерії для визнання фізичної особи резидентами або нерезидентами, зокрема, - місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.
Таким чином, за загальним правилом, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив'язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи фізична особа - підприємець, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Крім того, відповідно до пункту 2 статті 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:
особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. Причому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з якоюсь конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.
Якщо у фізичної особи є доступне постійне житло в обох Державах, така особа вважається резидентом тільки тієї Держави, з якою її особисті та економічні відносини ближчі (центр життєвих інтересів):
якщо Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо у неї немає постійного житла в будь-якій з цих Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона зазвичай проживає (критерій 183 днів);
якщо особа зазвичай проживає в обох Державах або в жодній з них, він вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є.
Відтак, під час оцінки статусу податкової резидентності враховуються, зокрема (але не виключно), такі фактори, як: постійне житло, кількість днів перебування в певній країні протягом року, "центр життєвих інтересів" та громадянство.
Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, отримання доходу на території Україні, реєстрації місця проживання, нарахування сплати за користування житлом тощо, фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України, то такі особи можуть бути визнані податковим резидентом України.
Враховуючи зазначене, зауважимо, що всі критерії визначення податкового резиденства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.