ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 09.05.2025 р. N 2577/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення від 11.04.2025 (вх. ДПС N 2492/ІПК/6 від 17.04.2025) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, фізична особа планує здійснювати підприємницьку діяльність з надання інформаційних послуг. А саме: надавати користувачам змогу через мобільний додаток замовляти послугу, або приймати послугу на виконання. У разі успішного виконання послуг, користувач сплачує винагороду за надання доступу до сервісу (мобільного додатку). Для цього платник податків планує зареєструватись як фізична особа - підприємець з наступними видами діяльності КВЕД:
46.18 - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;
63.11 - оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність;
62.01 - комп'ютерне програмування;
63.99 - надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.;
73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;
96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.
Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
1. Чи правильно обрані платником податків види діяльності?
2. Чи можливо здійснювати вищезазначені види діяльності будучи фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку другої групи?
3. Чи може платник податків як фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи надавати вищезазначені послуги юридичним особам на спрощеній системі оподаткування?
4. Якщо послуга надається виключно через мобільний додаток в електронній формі, платежі надходять виключно у безготівковій формі на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця, місце здійснення розрахунку визначити не можливо, чи є обов'язковим застосування програмного реєстратора розрахункових операцій (далі - ПРРО)?
5. Чи потрібно отримання ліцензії для здійснення вищезазначених видів діяльності?
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України (далі - ГКУ).
Згідно з ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Згідно з ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).
Фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).
Щодо питання першого
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (пп. 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу).
Згідно з пп. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.
Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі - КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 N 457, зі змінами та доповненнями (далі - Наказ N 457).
Абзацом другим п. 1 Наказу N 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.
Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).
При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 N 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.
Отже, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.
Водночас для отримання більш детальної інформації з питання віднесення Вашого виду діяльності до обраних Вами КВЕДів ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.
Щодо питань другого та третього
Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Водночас нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку першої - третьої груп.
Таким чином, фізична особа - підприємець, яка здійснює діяльність з надання інформаційних послуг, має право бути платником єдиного податку другої групи за умови дотримання усіх вимог, визначених пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу.
Щодо четвертого питання
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265) та нормативно-правові акти, прийняті на його виконання.
Дія Закону N 265 поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено розділом II Закону N 265.
Обов'язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб'єктів господарювання, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
До такого винятку належать, зокрема, встановлене частиною першою п. 14 ст. 9 Закону N 265 право не застосовувати РРО/ПРРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Таким чином, слід зазначити, що при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, застосування РРО/ПРРО не є обов'язковим.
Щодо питання п'ятого
Відповідно до п. 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 (далі - Положення), основними завданнями ДПС є, зокрема, реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Крім того, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (абзац четвертий п. 4 Положення).
Згідно з п. 5 частини першої ст. 1 та п. 6 частини першої ст. 7 Закону України від 02 березня 2015 року N 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон N 222) ліцензія - це право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Таким чином, до повноважень контролюючого органу відносить виключно перевірка наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону N 222.
Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері розвитку підприємництва.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.