Щодо окремих питань оподаткування благодійної організації у статусі неприбуткової організації

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Благодійної організації "Благодійний фонд "[...]" (далі - Благодійний фонд) щодо окремих питань оподаткування благодійної організації у статусі неприбуткової організації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Благодійного фонду у статусі неприбуткової організації така благодійна організація має у власності об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), які планується передати іншій юридичній особі без переходу права власності на таке майно, зокрема у тимчасове безоплатне користування або на умовах оренди.

За даними інформаційних систем ДПС Благодійний фонд внесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр) з присвоєнням коду ознаки неприбутковості 0036 (благодійні організації) та не є платником ПДВ станом на дату розгляду звернення.

З огляду на викладене у зверненні Благодійного фонду поставлено такі запитання:

1. Чи буде Благодійний фонд відповідати вимогам законодавства для перебування у статусі неприбуткової організації та у статусі неплатника ПДВ у разі передання нерухомості у формі тимчасового безоплатного користування або передання нерухомості на умовах оренди?

2. Чи існує ризик виключення із Реєстру Благодійного фонду, якщо така благодійна організація надає в оренду власні приміщення за умови, що отримані кошти Благодійний фонд буде використовувати виключно на неприбуткові цілі відповідно до статуту?

3. Які обмеження матиме Благодійний фонд (для збереження статусу неприбуткової організації та неплатника ПДВ) у разі надання нерухомості в оренду?

4. Якими є податкові наслідки для Благодійного фонду у разі безоплатного надання ним майна у тимчасове користування (або надання майна в оренду, наприклад, за 1 грн)?

5. Чи має можливість Благодійний фонд самостійно сплачувати платежі, необхідні для належного утримання об'єктів нерухомого майна, які надаються в оренду або безоплатне користування, використовуючи грошові кошти, отримані у вигляді благодійного внеску? Чи буде таке використання благодійних внесків призводити до виключення Благодійного фонду з Реєстру?

6. Чи вважатимуться операціями з постачання товарів/послуг для цілей оподаткування ПДВ отримання коштів від юридичної особи - фактичного користувача майном (орендатора) у якості відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (постачання та розподіл електроенергії, газу, води, теплової енергії, тощо) та інших платежів, необхідних для утримання такого майна (обслуговування котельні, газових, електромереж)?

7. Чи необхідно враховувати обсяги отриманих коштів у якості відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та інших послуг з утримання нерухомого майна при обрахунку загальної суми оподатковуваних операцій для визначення необхідності обов'язкової реєстрації платником ПДВ?

8. Чи відносяться до адміністративних витрат Благодійного фонду платежі, пов'язані з утриманням нерухомого майна (постачання електроенергії, газу, води, обслуговування мереж тощо), які здійснює Благодійний фонд як власник на користь постачальників цих послуг?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року N 5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (зі змінами) (далі - Закон N 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Благодійна організація - це юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом N 5073, як основну мету її діяльності (п. 3 частини першої ст. 1 Закону N 5073).

Цілі та сфери, види благодійної діяльності встановлено відповідно ст. 3 та ст. 5 Закону N 5073.

Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (пункти 2 та 6 частини другої ст. 14 Закону N 5073).

Відповідно до частин першої та другої ст. 16 Закону N 5073 благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.

Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

Питання найму (оренди) майна регулюються главою 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як встановлено ст. 827 ЦКУ, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ щодо найму (оренди).

Щодо податку на прибуток підприємств

Із запитань 1 - 5 та 8

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Як встановлено абзацом першим пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов'язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.

Крім того, згідно з пп. 133.4.4-1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу виплата компенсацій та інших виплат (у тому числі тих, що є додатковим благом) на користь працівників благодійної організації не є підставою для виключення такої благодійної організації з Реєстру, за умови що такі компенсації та інші виплати пов'язані з реалізацією цілей і завдань такої благодійної організації і передбачені її установчими документами та/або організаційно-розпорядчими документами та не суперечать Закону N 5073. Розмір таких компенсацій та інших виплат у податковому (звітному) році не повинен перевищувати 25 відсотків суми понесених адміністративних витрат такої благодійної організації за податковий (звітний) рік.

Відповідно до пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.

Перелік видів благодійної діяльності включає, зокрема, безоплатну передачу бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права (п. 2 частини першої ст. 5 Закону N 5073); безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів (п. 4 частини першої ст. 5 Закону N 5073).

Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей (частина четверта ст. 16 Закону N 5073).

Розмір адміністративних витрат благодійної організації згідно з частиною третьою ст. 16 Закону N 5073 не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.

Тож благодійна організація у статусі неприбуткової організації має право здійснювати види благодійної діяльності, передбачені статутом такої організації в межах профільного Закону N 5073, а також здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню власних статутних цілей, і в такому випадку доходи від зазначеної діяльності не оподатковуються податком на прибуток за умови їх спрямування такою благодійною організацією виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах Закону N 5073 (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу), без розподілу таких доходів або їх частини серед засновників (учасників), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, виплати компенсацій та інших виплат на користь працівників благодійної організації у встановленому Кодексом порядку), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

Таким чином, благодійна організація у статусі неприбуткової організації в межах визначених статутом цілей, сфер та видів благодійної діяльності на підставі Закону N 5073 має право здійснювати операції з безоплатної передачі бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно та надавати в оренду майно на некомерційній основі (без мети одержання прибутку, наприклад, за 1 грн), що сприяє досягненню статутних цілей такої організації.

Проведення благодійною організацією у статусі неприбуткової організації операцій з надання в оренду за плату власного майна з метою одержання доходу (прибутку) є порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування такої організації у Реєстрі.

Використання благодійною організацією благодійних пожертв має здійснюватися відповідно до вимог Закону N 5073 в межах статутної діяльності такої організації з дотриманням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Що стосується визначення складу адміністративних витрат, розмір яких не може перевищувати 20 відсотків доходу благодійної організації у поточному році, то порядок віднесення витрат до складу адміністративних витрат такої організації регулюється правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами).

При цьому питання формування у бухгалтерському обліку неприбутковою організацією витрат належать до компетенції Міністерства фінансів України.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п. п. 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо податку на додану вартість

Із запитань 4, 6, 7

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено, зокрема, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утворенням відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 - 184 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за N 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно із розділами V та XX Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7, 14 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Операції, які не є об'єктом оподаткування, а також ті, які не враховуються при визначенні бази оподаткування, не приймаються у розрахунок для визначення граничного обсягу операцій, по досягненню якого особа повинна зареєструватися як платник ПДВ.

Згідно з пунктами 183.1 і 183.2 ст. 183 Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 Кодексу).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, повідомляємо.

Об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди майна), місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Грошові кошти, які отримуються платником податку - орендодавцем (крім бюджетної установи) у зв'язку з наданням в оренду майна, у тому числі отримані у вигляді компенсації/відшкодування понесених витрат зі сплати комунальних послуг, є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди нерухомого майна) та включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.

Разом з цим, якщо платник податку протягом дії правового режиму воєнного стану здійснює безоплатне (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) постачання товарів/послуг на користь отримувачів, перерахованих у п. 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, то такі операції не вважаються постачанням товарів/послуг згідно з вказаним вище пунктом Кодексу, і, відповідно, не вважатимуться об'єктом оподаткування ПДВ.

У разі якщо платник податку здійснює операції з безоплатної передачі іншій особі майна без переходу права власності на таке майно, у тому числі якщо така передача відбувається за договором позички у строкове безоплатне користування, то така операція з передачі майна не є об'єктом оподаткування ПДВ у розумінні п. "а" п. 185.1 ст. 185 Кодексу, оскільки така операція не відповідає поняттю операції з постачання товарів, визначеному пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Визначати об'єкт оподаткування ПДВ мають право особи, які зареєстровані платниками ПДВ.

Отже, при здійсненні благодійною організацією, яка не зареєстрована платником ПДВ, операцій з надання в оренду або у тимчасове безоплатне користування нерухомого майна об'єкт оподаткування ПДВ не виникає.

При цьому, якщо загальна сума від здійснених благодійною організацією операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V Кодексу (у тому числі операцій з постачання послуг оренди нерухомого майна), протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн грн, то благодійна організація зобов'язана подати контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ.

Додатково інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).