Щодо впровадження дистанційної роботи

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України Лист від 23.06.2020 №3501-06/38745-07
Остання редакція від 23.06.2020. Прийняття
Реквізити

Видавник: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

Тип Лист

Дата 23.06.2020

Номер 3501-06/38745-07

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
ЛИСТ
23.06.2020 N 3501-06/38745-07
Щодо впровадження дистанційної роботи
Мінекономіки розглянуло ваш лист і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до статті 60 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
Зі змісту наведених норм можна зробити висновок про те, що надомна робота є різновидом дистанційної, оскільки остання може виконуватись, в тому числі, вдома.
Законодавство не обмежує право працівника самостійно обирати місце для виконання роботи та не містить особливі вимоги до нього, а також характер виконуваних робіт, як це передбачалося раніше Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. N 275/17-99, що донедавна ще застосовувалось у частині, яка не суперечить чинному законодавству. Тому житлово-побутові умови працівника обстеженню не підлягають, а робота може виконуватись вдома з використанням комп'ютерної техніки чи будь-якого іншого пристрою, у громадському місці тощо.
Статтею 24 КЗпП передбачено вимогу щодо письмової форми укладення договору про дистанційну (надомну) роботу.
Отже, встановлення роботодавцем дистанційної (надомної) роботи неможливе без згоди працівника, оскільки домовленість про такий режим роботи має бути обумовлена в трудовому договорі. При цьому, виходячи зі змісту статті 24 КЗпП умова про дистанційну (надомну) роботу має бути предметом саме письмового трудового договору як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Відповідно до частини десятої статті 60 КЗпП при дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
У зв'язку з цим із метою дотримання норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу, роботодавцю доцільно забезпечити облік робочих годин, з використанням будь-яких способів, щодо яких сторони трудового договору дійшли згоди.
Зазначене узгоджується з пунктом 23 Рекомендацій Міжнародної організації праці щодо надомної праці N 184, яким визначено, що термін, встановлений для виконання робочого завдання, не повинен позбавляти надомника можливості користуватися щоденним або щотижневим відпочинком порівняно з тим, яким користуються інші працівники. Тобто дистанційна робота не означає цілодобове виконання роботи чи роботу у вихідні і святкові дні.
Якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором (частина дванадцята статті 60 КЗпП).
Одночасно повідомляємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Заступник Міністра розвитку
економіки, торгівлі та сільського
господарства України
Ю. Свириденко
МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
ЛИСТ
23.06.2020 N 3501-06/38745-07
Щодо впровадження дистанційної роботи
Мінекономіки розглянуло ваш лист і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до статті 60 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
Зі змісту наведених норм можна зробити висновок про те, що надомна робота є різновидом дистанційної, оскільки остання може виконуватись, в тому числі, вдома.
Законодавство не обмежує право працівника самостійно обирати місце для виконання роботи та не містить особливі вимоги до нього, а також характер виконуваних робіт, як це передбачалося раніше Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. N 275/17-99, що донедавна ще застосовувалось у частині, яка не суперечить чинному законодавству. Тому житлово-побутові умови працівника обстеженню не підлягають, а робота може виконуватись вдома з використанням комп'ютерної техніки чи будь-якого іншого пристрою, у громадському місці тощо.
Статтею 24 КЗпП передбачено вимогу щодо письмової форми укладення договору про дистанційну (надомну) роботу.
Отже, встановлення роботодавцем дистанційної (надомної) роботи неможливе без згоди працівника, оскільки домовленість про такий режим роботи має бути обумовлена в трудовому договорі. При цьому, виходячи зі змісту статті 24 КЗпП умова про дистанційну (надомну) роботу має бути предметом саме письмового трудового договору як при прийнятті на роботу, так і згодом.

Новини від Дт-Кт «Дебету-Кредиту» – тепер у Viber!