• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування в операціях з нерезидентом

Державна податкова служба України | Індивідуальна податкова консультація від 01.05.2025 № ІПК
Реквізити
  • Видавник: Державна податкова служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 01.05.2025
  • Номер: ІПК
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна податкова служба України
  • Тип: Індивідуальна податкова консультація
  • Дата: 01.05.2025
  • Номер: ІПК
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 01.05.2025 р. N 2403/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування в операціях з нерезидентом та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У зверненні платник податків повідомив, що між Товариством (позичальник) та Нерезидентом 1 (позикодавець) у 2012 році було укладено договір позики.
У 2020 році між Товариством, Нерезидентом 1 та Нерезидентом 2 було укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого право вимоги за договором позики, укладеним у 2012 році, перейшло до Нерезидента 2.
У 2023 році між Товариством, Нерезидентом 2 та Нерезидентом 3 було укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого право вимоги за договором позики, укладеним у 2012 році, перейшло до Нерезидента 3 (є резидентом Естонської Республіки).
На виконання умов договору позики Товариство має намір сплатити кредитору проценти за користування позикою.
Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в необхідності роз'яснення окремих норм Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Які документи є необхідними та достатніми для підтвердження належності Нерезидента 3 до резидентства Естонської Республіки з метою застосування пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, підписаної 10.05.96, ратифікованої Україною 13.09.96, яка набула чинності 24.12.96 (далі - Конвенція)?
2. Чи має право Товариство за вказаних обставин при наявності доданої довідки про резидентство N 8-8.1/1475, виданої 03.01.2025 компетентним органом Естонської Республіки, утримати податок з доходу Нерезидента 3 у вигляді процентів за позикою за ставкою в розмірі 10 відсотків їх суми?
Щодо питань 1 - 2
Згідно з пунктом 133.2 статті 133 розділу III Кодексу платниками податку на прибуток підприємств - нерезидентами є:
юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.
Особливості оподаткування нерезидентів визначені пунктом 141.4 статті 141 розділу III Кодексу.
Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт "а" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу).
Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 розділу II Кодексу.
Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об'єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.
Згідно з пунктом 103.3 статті 103 розділу II Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
Згідно з пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі - Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Згідно зі статтею 3 Гаазької Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Відповідно до статті 3 розділу I Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Конвенція регулює податкові аспекти, проте не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.
Конвенція застосовується до "осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав" (стаття 1 Конвенції) та до податків, на які поширюється Конвенція, одним з яких, зокрема в Україні, є "податок на прибуток підприємств" (пункт 3 статті 2 Конвенції).
Резиденція осіб, на яких поширюється Конвенція, визначається відповідно до положень статті 4 Конвенції.
Особливості застосування пільгової ставки оподаткування визначені статтею 11 (Проценти) Конвенції.
Пунктом 2 статті 11 Конвенції передбачено право України на оподаткування процентів за відповідною (зниженою) ставкою, якщо одержувач фактично має право на проценти: податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми процентів.
Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти для цілей цієї статті (пункт 4 статті 11 Конвенції).
Положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції (пункт 5 статті 11 Конвенції).
Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання процентів, при відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми процентів. У такому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції (пункт 7 статті 11 Конвенції).
Статтею 24 (Обмеження переваг) Конвенції визначено, що незважаючи на будь-які інші положення цієї Конвенції, резидент Договірної Держави не повинен одержувати в другій Договірній Державі переваги від будь-якої знижки з податків або звільнення від оподаткування, передбачені цією Конвенцією, якщо головною ціллю або однією з головних цілей виникнення або існування такого резидента або будь-якої особи, зв'язаної з таким резидентом, було одержання переваг від цієї Конвенції, які в іншому разі не могли б бути одержані.
Таким чином, платник податків при виплаті процентів на користь Нерезидента 3 може застосувати зменшену ставку податку - 10 відсотків від загальної суми процентів, передбачену Конвенцією на час виплати доходу Нерезиденту 3 у разі дотримання відповідних положень Конвенції та за наявності у нього документального підтвердження того, що такий нерезидент є одночасно бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу та резидентом Естонської Республіки, з якою укладено Конвенцію, а саме:
- довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Естонської Республіки, виданої компетентним (уповноваженим) органом Естонської Республіки, визначеним Конвенцією за формою, затвердженою згідно із законодавством Естонської Республіки, яка вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена;
- та документів, які підтверджують статус бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів) (тобто підтвердження, що отримувач (власник) доходу є особою, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом)).
Окремо зазначаємо, що чинне законодавство не встановлює форму єдиного документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, який повинна мати особа на момент виплати.
Додатково повідомляємо, що згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів.
Разом з цим інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати їх фактичну сутність.
Водночас, надання висновку щодо підтвердження конкретними документами правомірності застосування пільгової ставки оподаткування при виплаті процентів нерезиденту є предметом податкового контролю.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).