Щодо ліцензування діяльності із зберігання пального

Державна фіскальна служба України розглянула запит ТОВ про надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування діяльності із зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

ТОВ посилається на зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481) щодо ліцензування діяльності із зберігання пального. У зв'язку із здійсненням у своїй діяльності операції зі зберігання пального, яке споживається виключно для власних потреб (заправлення власної та орендованої техніки через власну АЗС (паливну колонку) просить надати консультацію щодо обов'язку отримання ТОВ ліцензії на право зберігання пального. Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Податкового кодексу України та Закону N 481, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико- хімічних характеристик.

Таким чином, для здійснення діяльності зі зберігання пального у розумінні Закону N 481 суб'єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального, оптову та роздрібну торгівлю пальним визначено статтею 15 Закону N 481.

Статтею 5 Господарського кодексуУкраїни визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.