Державна податкова служба України
Індивідуальна податкова консультація
Від 22.04.2025 2215/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень __________агентства _________ (далі – Агентство) щодо внесення Агентства до Реєстру неприбуткових установ та організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Згідно зі зверненнями Агентство створено на виконання Закону України від 17 травня 2001 року № 2407-ІІІ "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" (зі змінами) (далі – Закон № 2407-ІІІ).
Агентство є національним органом України з акредитації, основне завдання якого полягає у забезпеченні єдиної державної технічної політики у сфері оцінки відповідності та створенні відповідних умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні з метою подолання технічних бар’єрів в торгівлі між Україною та країнами Європейського Союзу (далі – ЄС), а також іншими країнами.
Агентство діє відповідно до Закону № 2407-ІІІ, положення про Агентство, затвердженого наказом Міністерства економіки України від ____№____ (далі – Положення), міжнародного стандарту ДСТУ ISO/IEC 17011:2019 "Оцінювання відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінки відповідності" та Регламенту (ЄС) № 765/2008 "Встановлення вимог до акредитації та ринкового нагляду, пов’язаних з реалізацією продуктів, та про скасування Регламенту (ЄС) № 339/93".
Розглядається питання можливості проведення реєстрації Агентства як неприбуткової організації із включенням до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).
Враховуючи викладене вище, у зверненнях Агентства поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:
1. Чи має право Агентство отримати статус неприбуткової організації та який порядок реєстрації?
2. Чи відповідає Агентство вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу?
Щодо запитань 1 та 2
Загальні вимоги щодо неприбуткових організацій встановлено пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, відповідно до якого не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру.
На підставі викладеного вище обов’язковими умовами для неприбуткової організації є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.
Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 (зі змінами).
До неприбуткових організацій відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2407-ІІІ цей Закон регулює відносини, пов'язані з акредитацією національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, у тому числі іноземних органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, національний орган України з акредитації та органи з оцінки відповідності незалежно від форми власності.
Як встановлено ст. 6 Закону № 2407-ІІІ акредитація здійснюється національним органом України з акредитації.
Національний орган України з акредитації є державною організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та провадить некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку.
Положення про національний орган України з акредитації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
Джерелами фінансування діяльності з акредитації згідно з частиною першою ст. 14 Закону № 2407-ІІІ є: кошти, отримані як оплата робіт з акредитації та моніторингу; кошти Державного бюджету України; інші кошти, передбачені законом.
Виділені кошти Державного бюджету України у сфері акредитації можуть бути використані виключно за такими напрямами: науково-дослідні роботи; розроблення проектів нормативно-правових актів національних стандартів та інших документів з питань акредитації; участь у роботі міжнародних, європейських та інших регіональних організацій, у тому числі сплата членських внесків до цих організацій (частина друга ст. 14 Закону № 2407-ІІІ).
Фінансування напрямів, визначених у частині другій ст. 14 Закону № 2407-ІІІ, може здійснюватися також за рахунок інших коштів, отриманих у результаті діяльності з акредитації.
Чистий прибуток, отриманий за результатами фінансово-господарської діяльності, використовується національним органом України з акредитації для фінансування розвитку його діяльності з урахуванням вимог законодавства (частина четверта ст. 14 Закону № 2407-ІІІ).
Згідно зі ст. 15 Закону № 2407-ІІІ розміри та порядок оплати робіт з акредитації та моніторингу встановлюються національним органом України з акредитації відповідно до методики визначення вартості таких робіт, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
Крім того, у п. 26 Положення зазначено, що директор Агентства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, укладає від імені Агентства договори (укладання договорів на суму понад 3 000 000 (три мільйони) гривень, договорів щодо проведення незалежних аудиторських перевірок річної фінансової звітності, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, а також унесення змін до них здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління).
Пунктами 27 та 28 Положення передбачено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) Агентства здійснюються за рішенням Міністерства економіки України згідно із законодавством.
У разі банкрутства Агентства його ліквідація проводиться згідно із законодавством.
З урахуванням викладеного вище у Положенні про Агентство не дотримано, зокрема:
вимогу абзацу третього п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу стосовно того, що установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
положення абзацу четвертого п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо дотримання вимог, за яких у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) здійснюється передача активів одній або кільком саме неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету;
виключення можливості проведення таких видів діяльності, які спрямовані на отримання прибутку, зокрема, шляхом укладення договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, про які йдеться у п. 26 Положення, тощо.
Отже, за результатами аналізу профільного Закону № 2407-ІІІ та окремих нормативно-правових документів, що супроводжують діяльність Агентства, при розгляді питання внесення Агентства до Реєстру вбачається невідповідність вимогам, встановленим п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).