Державна податкова служба України
Індивідуальна податкова консультація
Від 22.04.2025 2205/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, згідно з укладеним мiж Товариством та фізичною особою (орендодавцем) договором оренди земельної дiлянки встановлена орендна плата за рік, яку Товариство виплатило орендодавцю однією сумою у другому кварталі року. Під час виплати орендної плати до бюджету перераховані податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.
У разі розірвання договору оренди після виплати річної орендної плати але до закінчення відповідного року, сплачена орендна плата за період з дати розірвання договору до кінця року за згодою сторін колишнім орендодавцем Товариству не повертається.
Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи слід вважати дату такої виплати датою нарахування доходу орендодавця у вигляді орендної плати в річному розмірі з відображенням нарахування суми річної орендної плати в бухгалтерському обліку Товариства та у Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Податковий розрахунок) в тому місяці, в якому була виплата орендної плати?
2. Чи змінюється для цілей заповнення Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку ознака доходу частини орендної плати, яка була сплачена за період з дати розірвання договору до кінця року?
3. Якщо ознака доходу частини орендної плати при розірванні договору оренди змінюється, то чи має Товариство відобразити такі зміни в періоді розірвання договору оренди?
Щодо першого-третього питань
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу передбачено, зокрема, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до частини першої ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина перша ст. 284 ГКУ).
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2
ст. 164 Кодексу, зокрема:
дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм), визначено п. 170.1 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Відповідно до п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені
у п.п. 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Слід зазначити, згідно з п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Відповідно до п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань
не допускається.
Форма Податкового розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.
Відповідно до розділу ІІ Порядку Податковий розрахунок подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).
При цьому звітним періодом є календарний місяць.
Такий Податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.
Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент та чи виплачені платником єдиного внеску суми такого внеску фактично після їх нарахування до сплати протягом звітного періоду.
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у Додатку 2 до Порядку, дохід від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду або суборенду, нарахованого згідно з п. 170.1 ст. 170 Кодексу, відображається податковим агентом у
Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку за ознакою доходу "195".
Отже, у разі якщо Товариство нарахувало (виплатило) орендодавцю орендну плату та перерахувало податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, то зазначені нарахування Товариство зобов’язане відобразити в Податковому розрахунку, який подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в якому відбулося нарахування.
У разі розірвання договору оренди після виплати річної орендної плати, але до закінчення відповідного року, Товариство подає "Звітний новий" або "Уточнюючий" Податковий розрахунок, Додаток 4ДФ до якого заповнює відповідно до Розділу V Порядку шляхом коригування попередньо поданого, а саме:
рядок з попередньо поданою інформацією щодо нарахованої (виплаченої) суми орендної плати за ознакою доходу "195" виключити;
ввести нові рядки, в яких відобразити суму орендної плати за період:
до розірвання договору оренди за ознакою доходу "195";
з дати розірвання договору до кінця року за ознакою доходу "127".
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу (абзац другий п. 44.1
ст. 44 Кодексу).
Також слід зазначити, що ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Також зазначаємо, що відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Отже, з питання відображення в бухгалтерському обліку доходів у вигляді орендної плати доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.