Щодо обєднання в одне провадження позовних вимог кількох осіб, поєднаних родинними звязками, згідно із Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"

8 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", який набрав чинності 4 серпня 2011 року та з яким можна ознайомитися в інформаційно-правовій системі <...>. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про біженців".

Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено порядок визнання, втрати та позбавлення статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, визначено права та обов'язки вказаних категорій осіб, а також розширено повноваження органів виконавчої влади, що беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних із біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Так, зокрема, частиною першою статті 4 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" визначено, що Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист.

Аналіз статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє зробити висновок, що суду надається право об'єднати своєю ухвалою в одне провадження кілька однорідних позовних вимог за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Таким чином, доцільно було б об'єднувати в одне провадження позовні вимоги кількох осіб, що забезпечить захист інтересів кількох осіб, поєднаних родинними зв'язками, у яких споріднені позовні вимоги, шляхом одночасного їх розгляду в одному провадженні.

Крім того, звертаємо увагу щодо обов'язку доказування. Так відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, є неприпустимою відмова в задоволенні позову в такій категорії справ у зв'язку з недоведеністю іноземцем чи особою без громадянства неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таку саму думку висловлено й в пункті 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року N 1, з якою можна ознайомитись на сайті Вищого адміністративного суду України.

Одночасно інформуємо, що на виконання пункту 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" наказом Державної міграційної служби України від 7 вересня 2011 року N 649 затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту", які набрали чинності з 28 жовтня 2011 року та з якими можна ознайомитися в інформаційно-правовій системі <...>.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.