Про податок на додану вартість

У зв'язку з надходженням численних запитів Державна податкова адміністрація України направляє роз'яснення з питання оподаткування податком на додану вартість об'єктів застави.

Відповідно до пункту 2.1 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 3.1.1 вищезгаданого Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. При цьому продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 3.2.2 цього ж Закону визначено, що передача майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, тобто на момент передачі майна в заставу без передачі права власності не виникає об'єкта для оподаткування.

В силу застави кредитор (заставоутримувач) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з Законом України від 02.10.92 р. N 2654-12 "Про заставу" із внесеними змінами і доповненнями, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, то заставоутримувач набуває права звернення стягнення на предмет застави.

Законом України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (заставоутримувачу), - ціною продажу такої застави.

А тому, виходячи з норм вищезазначених законів, у момент відчуження об'єкта застави виникатимуть податкові зобов'язання у заставодавця, і базою оподаткування буде ціна продажу такої застави.

Якщо згідно з умовами договору об'єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (заставоутримувачу), - ціною придбання такої застави з правом збільшення податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплаченого заставодавцю заставоутримувачем (платником податку на додану вартість), за умови, що вартість такого об'єкта включається в оподатковувані операції і підлягає амортизації.

У разі коли кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, податкові зобов'язання у нього виникають з повної вартості продажу товару.

У разі коли згідно з умовами договору об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні, базою для оподаткування податком на додану вартість буде ціна продажу такого об'єкта.