НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
| 29.10.2019 № 2096 |
Про погодження із зауваженнями проєкту Закону України "Про саморегулювання господарської та професійної діяльності"
Розглянувши, в межах повноважень, проєкт Закону України "Про саморегулювання господарської та професійної діяльності", надісланий листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.10.2019 № 3621-01/42516-03, відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,
постановила:
1. Погодити проєкт Закону України "Про саморегулювання господарської та професійної діяльності" із зауваженнями, що додаються.
2. Департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг забезпечити повідомлення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про прийняте рішення.
3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Нацкомфінпослуг Залєтова О. М.
| Голова Комісії | І. Пашко |
| Згідно з чинним законодавством відповідно до колегіального рішення Комісії | Протокол № 90 засідання Комісії від 29.10.2019 |
Додаток
до розпорядження Національної комісії,
що здійснює державне регулювання ринків
у сфері ринків фінансових послуг
29.10.2019 № 2096
Зауваження
до проекту Закону України "Про саморегулювання господарської тапрофесійної діяльност"
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розглянула проект Закону України "Про саморегулювання господарської та професійної діяльності" (далі - проект Закону), надісланий листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.10.2019 № 3621-01/42516-03, та інформує.
Ринок небанківських фінансових послуг за своєю природою суттєво відрізняється від інших видів господарської діяльності. Характерною особливістю даного ринку, як і загалом ринку фінансових послуг, є акумулювання вільних заощаджень населення. Тому політика державного регулювання господарської діяльності у сфері надання небанківських фінансових послуг, у першу чергу, має бути спрямована на захист прав споживачів таких послуг, збереження та обачливе інвестування залучених активів, стабільний розвиток ринку та недопущення кризових явищ на ньому.
Підтримуючи принцип створення єдиної комплексної законодавчої основи саморегулювання в Україні, реалізація якого повинна супроводжуватися гнучким переходом до нового регулювання, що передбачає, зокрема, перегляд законодавства у сфері саморегулювання, як це зазначено у розділі "Шляхи і способи розв'язання проблем" Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 308-р (далі - Концепція), який знайшов практичне відображення у проекті Закону, слід зазначити таке.
Проектом Закону не закріплено на законодавчому рівні базових принципів (прав та обов'язків) господарської або професійної діяльності, визначених органами державної влади. Таке закріплення сприятиме правовій визначеності і наданню гарантії дотримання прав громадян та юридичних осіб, як це зазначено у Стратегії реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 474-р.
Такий механізм, запропонований проектом Закону, фактично передбачає суміщення функцій об'єкта (суб'єкт господарювання та/або саморегулівна організація) та суб'єкта (орган державної влади, що здійснює контроль) державного управління.
Зазначене свідчить про здійснення саморегулівною організацією, як об'єднанням учасників ринку, фактичного контролю за таким ринком у якості суб'єкта державного управління, що суперечить статусу саморегулівної організації, як об'єкта державного регулювання.
У розділі "Шляхи і способи розв'язання проблем" Концепції, зазначено, що загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, правові та організаційні засади утворення та діяльності саморегулівних організацій необхідно визначити окремим законом. Спеціальними законами у різних сферах господарської та/або професійної діяльності може бути визначено особливості регулювання суспільних відносин щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій у цих сферах.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон), який регулює відносини у сфері надання фінансових послуг, об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону встановлено, що саморегулівна організація - це неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулівним організаціям.
Також норми щодо створення саморегулівних організацій фінансових установ та делегування Нацкомфінпослуг окремих повноважень саморегулівним організаціям фінансових установ передбачені законами України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про кредитні спілки" та "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
На відміну від вищезазначених спеціальних законів, Законом України "Про страхування" не передбачено делегування додаткових повноважень саморегулівним організаціям страховиків. Разом із тим, відповідні норми передбачені статтею 16 Закону.
У Концепції саморегулівні організації пропонується поділяти за предметом регулювання на організації господарського саморегулювання та організації професійного саморегулювання.
Також у Концепції зазначено, що можливість делегування повноважень саморегулівній організації передбачається спеціальними законами. Законодавством можуть бути визначені спеціальні критерії для саморегулівної організації, якій можуть бути делеговані функції з регулювання господарської або професійної діяльності.
Законом передбачено можливість делегування саморегулівній організації виключно питань у сфері професійної діяльності щодо розроблення і правил поведінки на ринках фінансових послуг та сертифікації фахівців.
До спеціальних критеріїв можна віднести необхідність об'єднанню фінансових установ набути статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції та отримати рішення про делегування відповідними державними органами повноважень щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.
Зазначене питання саморегулювання на ринку фінансових послуг також врегульовано підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, Нацкомфінпослуг здійснює реєстрацію саморегулівних організацій учасників ринків фінансових послуг.
Також, відповідно до абзацу сьомого підпункту 9 пункту 4 Положення Нацкомфінпослуг веде Реєстр саморегулівних організацій учасників ринків фінансових послуг.
Порядок ведення Реєстру саморегулівних організацій учасників ринків фінансових послуг визначений Положенням про реєстр саморегулівних організацій фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.07.2005 № 4380, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2005 за № 885/11165.
Відповідно до зазначених вище законів Нацкомфінпослуг на сьогодні затверджені такі нормативно-правові акти щодо делегування окремих повноважень саморегулівним організаціям фінансових установ:
Положення про делегування саморегулівній організації адміністраторів недержавних пенсійних фондів окремих повноважень, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 12.04.2007 № 7153, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.06.2007 за № 609/13876;
Положення про делегування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, окремих повноважень одній із всеукраїнських асоціацій кредитних спілок, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.10.2006 № 6280, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.2006 за № 1186/13060;
Положення про делегування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, окремих повноважень об'єднанню страховиків, затверджене розпорядженнямДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 21.08.2008 № 1000, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 31.10.2008 за № 1063/15754.
Також у розділі "Шляхи і способи розв'язання проблем" Концепції зазначено, що створення єдиної комплексної законодавчої основи саморегулювання в Україні повинно супроводжуватися гнучким переходом до нового регулювання, що передбачає, зокрема: проведення аналізу законодавства, яким регулюються певні сфери господарської або професійної діяльності, щодо можливості делегування окремих функцій з регулювання господарської діяльності саморегулівним організаціям.
Слід зазначити, що у сфері ринків небанківських фінансових послуг питання саморегулювання та делегування відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, деяких повноважень врегульовано в достатньому обсязі і не потребує додаткового врегулювання.
В свою чергу делегування саморегулівним організаціям на ринку фінансових послуг функції з регулювання господарської або професійної діяльності, як проблема, яка потребує розв'язання відповідно до положень Концепції, фактично буде суперечити статті 3 Закону, якою передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами, та статті 19 Закону, якою метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні, зокрема, визначено додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства та контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг.
Оскільки спеціальними законами у сфері надання фінансових послуг врегульовані питання створення саморегулівних організацій фінансових установ та делегування Нацкомфінпослуг окремих повноважень таким саморегулівним організаціям, відсутня необхідність здійснення заходів щодо реформування саморегулювання у рамках реалізації Концепції на рівні зазначених законів у сфері надання фінансових послуг.
У зв'язку з вищевикладеним пропонуємо доповнити частину другу статті 2 проекту Закону нормою щодо не поширення дії цього Закону на ринок фінансових послуг.
Разом з тим, опрацювавши проект Закону, Нацкомфінпослуг, як співиконавець пункту 1 плану заходів з реалізації Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.08.2018 № 598-р, надає такі зауваження і пропозиції до проекту Закону:
1. У абзаці другому частини першої статті 1 проекту Закону надається визначення терміну "делегування саморегулівній організації повноважень органів державної влади, Національного банку України з контролю та/або регулювання господарської або професійної діяльності", а у абзаці п'ятому терміну "покладення на саморегулівну організацію повноважень з контролю та/ або регулювання господарської або професійної діяльності".
У зв'язку з тим, що зазначені терміни є синонімічними, пропонуємо у проєкті Закону виключити термін "покладення на саморегулівну організацію повноважень з контролю та/або регулювання господарської або професійної діяльності", а термін "делегування саморегулівній організації повноважень органів державної влади, Національного банку України з контролю та/або регулювання господарської або професійної діяльності" пропонуємо викласти у наступній редакції:
"делегування саморегулівній організації повноважень органів державної влади - визначення законом повноважень органів державної влади із здійснення контролю та/або регулювання господарської або професійної діяльності, які передаються та здійснюватимуться саморегулівною організацією відповідно до критеріїв, у порядку, обсягах та у строки встановлених законом та/або відповідними нормативно-правовими актами;".
У зв'язку з цим, абзаци другий - четвертий частини першої статті 8 проекту Закону пропонуємо викласти у такій редакції:
"Обов'язковість членства хоча б у одній саморегулівній організації може бути встановлено законом, що регулює господарську або професійну діяльність у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), у разі якщо таким законом передбачена можливість делегування саморегулівній організації повноважень органів державної влади".
2. Абзацом п'ятим частини першої статті 3 проекту Закону передбачено, що завданнями саморегулювання є забезпечення ефективної взаємодії між суб'єктами господарської або професійної діяльності та таких суб'єктів з органами державної влади, Національним банком України.
Стосовно органів державної влади зазначено і у інших статтях проекту Закону.
Відповідно до абзацу другого статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно пропонуємо за текстом проекту Закону термінологію стосовно визначення переліку органів державної влади та власні назви таких органів влади уніфікувати до єдиного терміну "органи державної влади".
3. Абзацом четвертим частини першої статті 1 проекту Закону передбачено, що предмет саморегулювання - господарська або професійна діяльність певного виду, яка регулюється саморегулівною організацією.
Абзацом другим частини першої статті 2 проекту Закону передбачено, що законами України можуть встановлюватись особливості створення та діяльності саморегулівних організацій, з урахуванням принципів саморегулювання, встановлених цим Законом.
Водночас, у пункті 9 частини першої статті 1 Закону зазначається, що саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулівним організаціям.
Враховуючи викладене вище, пропонується у проекті Закону встановити, що у випадку, якщо вимоги та особливості діяльності саморегулівних організацій щодо окремих ринків визначені у законах, що регулюють такі ринки, норми Закону (після прийняття проекту Закону) діють в частині, що не суперечить нормам зазначених вище спеціальних законів, що регулюють ринки з надання окремих фінансових послуг.
4. Абзацом шостим частини другої статті 3 проекту Закону передбачається "невтручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у діяльність саморегулівної організації, крім випадків, визначених законом".
Частиною третьою статті 6 проекту Закону передбачено, що у разі невідповідності критеріям, визначених цим Законом, неприбуткова організація втрачає статус саморегулівної організації за рішенням суду.
Разом з тим, проектом Закону доцільно передбачити можливість позбавлення наданих саморегулівній організації повноважень не тільки за рішенням суду, а й за рішенням державного органу, який надав статус саморегулівної організації.
5. Абзацом сьомим частини першої статті 6 проекту Закону передбачається, що правилами саморегулівної організації повинні бути передбачені порядки розгляду скарг та відшкодування збитків споживачам.
Пропонується абзац сьомий частини першої статті 6 проекту Закону викласти у наступній редакції:
"розгляду скарг споживачів щодо неналежної якості товарів (робіт, послуг), виготовлених (виконаних) членами саморегулівної організації, перевірки інформації, викладених у таких скаргах, та у разі її підтвердження, -застосування до своїх членів заходів пливу, передбачених частиною четвертою статті 12 цього Закону".
6. У абзаці першому частини третьої статті 11 проекту Закону необхідно виправити технічну помилку зробивши посилання на норму статті 6, а не статті 5 цього Закону.
7. Положення щодо обов'язковості забезпечення матеріальної відповідальності членів саморегулівної організації та способи такого забезпечення, передбачені частиною шостою статті 12 проекту Закону, суперечить Концепції, яка передбачає, що саморегулювання може передбачати матеріальну відповідальність членів саморегулівної організації передспоживачами товарів (робіт, послуг). При цьому така можливість може бути передбачена лише для саморегулівних організацій, вступ до яких є добровільним.
8. Абзацом п'ятим частини третьої статті 14 проекту Закону передбачено, що до повноважень Координаційної ради з питань саморегулювання належить делегування саморегулівним організаціям повноважень органів державної влади, Національного банку України, а також позбавлення саморегулівних організацій частини або всіх делегованих повноважень.
Разом з тим, здійснювати делегування та позбавлення повноважень може виключно державний орган, який має повноваження, що делегується, а не Координаційна рада, яка не володіє повноваженнями, що можуть будуть делеговані саморегулівній організації.
Враховуючи вищевикладене, проект Закону потребує доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.
| Начальник управління методології державного нагляду на ринках фінансових послуг департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг | В. Кобець |
(Текст взято з сайту Нацкомфінпослуг України http://nfp.gov.ua)