Щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) та вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, що виникли з причини заборгованості із заробітної плати, в умовах оголошення підприємства банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та переведення найманих працівників в новостворене підприємство

Національна служба посередництва і примирення (далі - НСПП) розглянула листа відділення НСПП в Херсонській області від 28 січня 2005 року N 01-21/01-09 з проханням роз'яснити питання здійснення заходів щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) та вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, що виникли з причини заборгованості із заробітної плати, в умовах оголошення підприємства банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та переведення найманих працівників в новостворене підприємство.

Комплекс заходів, що мають здійснюватися для запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) з метою своєчасного врегулювання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, недопущення їх переростання у колективні трудові спори (конфлікти), визначений Інструкцією про порядок здійснення Національною службою посередництва і примирення заходів щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженою наказом НСПП від 03.08.2004 року N 111, та Методичними рекомендаціями по здійсненню Національною службою посередництва і примирення заходів щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженими наказом НСПП від 05.08.2004 року N 114.

При здійсненні заходів щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) та вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, що виникли з причини заборгованості із заробітної плати, в умовах оголошення підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури необхідно мати на увазі наступне.

Відповідно до статті 17 Кодексу законів про працю України, у разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - суб'єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. За відсутності таких заяв розпорядник майна зобов'язаний внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати згідно з даними обліку боржника.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. При цьому розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Як правило, до реєстру вимог кредиторів включається вся сума заборгованості із заробітної плати підприємства-боржника, що існувала на момент порушення господарським судом справи про банкрутство. З моменту ухвалення судом реєстру вимог кредиторів наймані працівники підприємства-банкрута, які мали заборгованість із заробітної плати на момент порушення справи про банкрутство, набувають статусу конкурсних кредиторів. Заборгованість із заробітної плати, яка включена до реєстру вимог кредиторів, може бути погашена лише в ході санації або ліквідації підприємства-боржника за рахунок його майна. Відповідно наймані працівники, які набули статусу конкурсних кредиторів, втрачають право вимагати виплати заборгованості із заробітної плати, що врахована у реєстрі вимог кредиторів, будь-яким іншим способом, крім визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі шляхом процедури, що визначена Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, усі права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута переходять до ліквідатора.

З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Відповідно з моменту звільнення найманих працівників підприємства-банкрута виникнення колективного трудового спору (конфлікту) на підприємстві стає неможливим через відсутність сторони найманих працівників.

Черговість задоволення вимог кредиторів після продажу майна підприємства-боржника встановлюється статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до норм цієї статті виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута належить до першої черги задоволення вимог кредиторів. Вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута задовольняються у другу чергу.

На практиці неодноразово виникало питання щодо черговості задоволення вимог з оплати праці найманих працівників підприємства-банкрута, що виникли після порушення справи про банкрутство та не були задоволені в стадіях розпорядження майном або санації підприємства.

Президія Вищого господарського суду України в Рекомендаціях від 04.06.2004 року N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в пункті 11.5 вказала, що з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації) зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів. Вимоги, щодо яких не заявлено заперечень, та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Таким чином, заходи щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) та вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, що виникли з причини заборгованості із заробітної плати, в умовах оголошення підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, можуть включати в себе організацію комплексного аналізу стану і динаміки соціально-трудових відносин на підприємстві, здійснення контролю за ходом виконання заходів та підготовку рекомендацій по вирішенню розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, консультування сторін соціально-трудових відносин з питань компетенції власника або уповноваженого ним органу (представника), розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора стосовно вирішення вимог, які стали предметом розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, застосування законодавчих і нормативно-правових актів для вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин.

Відповідно до пункту 5.1. Інструкції про порядок здійснення Національною службою посередництва і примирення заходів щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженої наказом НСПП від 03.08.2004 року N 111, зняття з контролю розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин здійснюється у разі:

- врегулювання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин;

- якщо розбіжності не були врегульовані і переросли у колективний трудовий спір (конфлікт).

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що наймані працівники в даному випадку звільнилися з роботи в установленому чинним законодавством порядку і перейшли на роботу в новостворене підприємство, що зумовило відсутність сторін соціально-трудових відносин на підприємстві, що ліквідується, заходи щодо запобігання виникненню колективного трудового спору припиняються, розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин знімаються відділенням НСПП з контролю, і відділення НСПП рекомендує колишнім найманим працівникам підприємства, що ліквідується, вирішувати питання погашення заборгованості із заробітної плати відповідно до норм чинного законодавства України, в тому числі і в судовому порядку.