ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 14.04.2025 р. N 1994/ІПК/99-00-07-07 ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо обов'язку зберігання фіскальних касових чеків на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, для здійснення своєї діяльності Товариство здійснює придбання палива на автомобільних заправних станціях та, відповідно, отримує фіскальні чеки РРО.
Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо обов'язку зберігання Товариством фіскальних чеків РРО з метою надання їх під час перевірки.
Форма і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 N 13, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за N 220/28350 (зі змінами) (далі - Положення N 13).
Фіскальний чек - це розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або програмним реєстратором розрахункових операцій (далі - ПРРО) при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги) (пункт 1 розділу II Положення N 13);
Відповідно до статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій із видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених у Законі N 265, у зареєстрованому у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (стаття 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (далі - Закон N 996)).
Під поняттям первинного документа розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 Закону N 996).
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону N 996).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону N 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, забезпечувати збереження документів, пов'язаних із виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених у Кодексі.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (абзац перший пункту 85.2 статті 85 Кодексу).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, встановлено у статті 44 Кодексу.
Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).
У пункті 44.3 статті 44 Кодексу визначено строки зберігання платниками податків документів та інформації, визначених у пункті 44.1 статті 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 44.5 статті 44 Кодексу у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 Кодексу, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрат, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при проведенні перевірки платник податків зобов'язаний надати контролюючому органу всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, то платнику необхідно забезпечити зберігання відвідних документів, з урахуванням всіх законодавчо визначених у Кодексі строків.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу.