Щодо практичного застосування норм пункту 4 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 4 листопада 2004 року N 2152-IV

У зв'язку з набуттям чинності з 24 листопада 2004 року Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 04.11.2004 р. N 2152-IV (газета "Урядовий кур'єр" від 24.11.2004 р. N 224) Міністерство праці та соціальної політики України та Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомляють таке.

Відповідно до частини 4 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", із змінами та доповненнями (далі - Закон), якщо через відсутність коштів на своїх банківських рахунках або їх арешт страхувальник має заборгованість із виплати матеріального забезпечення, передбаченого Законом, більше ніж за один календарний місяць понад строки, встановлені статтею 52 цього Закону, фінансування такого забезпечення здійснюється виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації страхувальника з наступним відшкодуванням страхувальником виплачених Фондом коштів.

Для отримання у наведених випадках застрахованими особами матеріального забезпечення страхувальник повинен надати органу Фонду за місцем реєстрації такі документи, які завіряються підписами посадових осіб та печаткою страхувальника:

- довідку-розрахунок, в якій необхідно вказати такі дані:

назву страхувальника, код ЄДРПОУ (ДРФО - для фізичних осіб), реєстраційний номер в органі Фонду, кількість застрахованих осіб всього, в тому числі осіб, яким нараховано, але не виплачено матеріальне забезпечення, причини невиплати. У довідці має бути гарантійне зобов'язання страхувальника про відображення виплачених Фондом сум допомоги разом з витратами на послуги банку у фінансовій звітності за формою Ф4-ФСС з ТВП та про відшкодування в повному обсязі здійснених Фондом виплат у разі надходження коштів на рахунки або зняття з них арешту. До довідки-розрахунку обов'язково додаються заяви застрахованих осіб чи осіб, які мають право на одержання матеріального забезпечення, про фінансування матеріального забезпечення;

- список одержувачів матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому необхідно вказувати дані про одержувачів виплат, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер, паспортні дані, номер особового рахунку, відкритого в установі банку, на який необхідно перераховувати кошти. По кожній застрахованій особі слід зазначити вид невиплаченої допомоги, суму, а також дату настання страхового випадку, термін тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів згідно з листками непрацездатності та їх номер;

- звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП за останній звітний період. Сума заборгованості за страхувальником з виплати матеріального забезпечення (колонка 7 таблиці IV Ф4-ФСС з ТВП) не може бути меншою від суми допомоги, відображеній у довідці-розрахунку страхувальника, що надана органу Фонду для фінансування;

- статистичні звіти за формою N 1-ПВ (для юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів) за останній звітний квартал та місяці, що передують зверненню страхувальника, з відміткою про їх прийняття органом статистики.

У разі невідповідності даних довідки-розрахунку та звітних показників за формами Ф4-ФСС з ТВП або N 1-ПВ страхувальника щодо заборгованості з виплати заробітної плати та матеріального забезпечення (з урахуванням методологічних відмінностей їх заповнення) перерахування коштів здійснюється після проведення перевірки страхувальника фахівцями органу Фонду.

Обов'язковою умовою для виділення органом Фонду коштів на фінансування матеріального забезпечення застрахованим особам є:

- довідка органу Державної податкової адміністрації України про кількість та номери рахунків, відкритих страхувальником в установах банків;

- виписки банківських установ про відсутність коштів на рахунках страхувальника або довідки про арешт його рахунків за період, починаючи з дати, коли матеріальне забезпечення мало бути виплачене застрахованій особі відповідно до положень статті 52 Закону, до дня звернення страхувальника за фінансуванням.

Документи мають бути завірені в установленому порядку.

Копії наведених документів, а також документи, необхідні для призначення допомоги відповідно до Закону (листки непрацездатності, довідки, заяви застрахованих осіб тощо) зберігаються страхувальником у встановленому порядку і мають бути надані органу Фонду за його вимогою.

Перераховуючи кошти на виплату матеріального забезпечення, органи Фонду разом з платіжними дорученнями в банк подають реєстр платіжних доручень, в якому обов'язково зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, номери особових рахунків застрахованих осіб. Один примірник реєстру з відміткою банку про здійснення перерахування та довідка органу Фонду про витрати за послуги банку, завірена установою банку, передаються страхувальнику і є підставою для відображення ним здійсненого органом Фонду фінансування в звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП (рядок 9 таблиці III) за квартал, в якому здійснено перерахування. У разі виникнення (збільшення) заборгованості страхувальника перед Фондом така сума заборгованості відображається в рядку 2 таблиці V форми Ф4-ФСС з ТВП "Заборгованість, пов'язана з невиплатою заробітної плати".

У разі отримання страхувальником коштів на рахунки та/або зняття з них арешту страхувальник зобов'язаний відшкодувати органу Фонду витрати, пов'язані з виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам. При неперерахуванні коштів заборгованість за страхувальником слід вважати недоїмкою і підставою для застосування штрафних та фінансових санкцій відповідно до Закону.