ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 31.03.2025 р. N 1714/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомляє, що по договору купівлі майнових прав, клієнт купив нерухомість, але один із платежів надійшов Товариству не від фізичної особи, а від фізичної особи - підприємця.
У зв'язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань визначення статусу отриманих коштів Товариством від фізичної особи - підприємця:
1. Чи потрібно повертати фізичній особі - підприємцю вищезазначені кошти? Чи Товариство має право врахувати їх як дохід від фізичної особи?
2. Видаткова накладна виписується на фізичну особу - підприємця чи на фізичну особу?
Щодо першого питання
Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Статтею 64 Закону України від 30 червня 2021 року N 1591-IX "Про платіжні послуги" (далі - Закон N 1591) передбачено відкриття банками та небанківськими надавачами платіжних послуг рахунків резидентам України, зокрема фізичним особам - підприємцям.
Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 162 (далі - Інструкція N 162), визначено порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків та особливості здійснення платіжних операцій за окремими рахунками користувачів, що відкриваються відповідно до законів України.
Відповідно до п. 10 розділу I Інструкції N 162 фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
Згідно з п. 24 розділу I Інструкції N 162 за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За платіжними рахунками, що відкриваються небанківськими надавачами платіжних послуг користувачам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, з урахуванням особливостей, визначених Законом N 1591 та в п. 24 розділу I Інструкції N 162.
Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Таким чином заборони щодо використання фізичною особою - підприємцем коштів у національній валюті для власних потреб з поточного/платіжного рахунку, відкритого в надавача платіжних послуг з обслуговування рахунків для здійснення підприємницької діяльності Інструкція N 162 не містить.
Тобто, фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами, що залишились у нього після сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством, від підприємницької діяльності.
Щодо другого питання
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша ст. 9 Закону N 996).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, із змінами (далі - Положення N 88).
Так, згідно з п. 2.1 глави 2 Положення N 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону N 996).
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (зі змінами) (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску.
Основними завданнями Державної податкової служби України є, зокрема реалізація державної податкової політики з адміністрування єдиного внеску (пп. 1 п. 3 Положення).
Згідно з п. 4 Положення Державної податкової служби України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) та надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу України.
Водночас відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Отже, з питання оформлення первинних документів доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.