МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 10.03.2010 N 46/06/187-10 |
Щодо надання роз'яснення
Юридичне управління Міністерства в межах компетенції розглянуло звернення молодого медперсоналу щодо скорочення чисельності або штату працівників та повідомляє наступне.
Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачене розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи додержана власником або уповноваженим ним органом норма законодавства, що регулює вивільнення працівника, які є докази щодо змін організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Тобто, при звільненні працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП має бути дотриманий певний порядок вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП) .
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу (тобто всі вакантні посади, що є у штатному розписі, на зайняття яких може претендувати даний працівник) на тому ж підприємстві, в установі, організації, інформує державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню по пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
Відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Зокрема, абзацами першим - другим пункту 7 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.
У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.
Крім того, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною другою статті 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" передбачено, що забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.
Відповідно до міжнародних норм регулювання праці звільнення працівника за віковою ознакою визнане дискримінацією у сфері праці.
Статтею 43 КЗпП передбачено, що на звільнення працівників, зокрема з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, необхідно також отримати згоду відповідного профспілкового органу.
Згідно зі статтею 44 КЗпП при звільненні на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Власник на свій розсуд має право або зменшити чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, або зменшити чисельність певних посад, що в будь-якому випадку вимагає звільнення працівників. При цьому скорочення кількості працівників відбувається у випадку ліквідації посад. Відповідно і прийняття нових працівників на посади, які ліквідовані, є неможливим.
Згідно з нормами статті 116 КЗпП днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Разом з тим Умови оплати праці працівників установ соціального захисту населення, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 р. N 308/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2005 р. за N 1209/11489 (із змінами).
Відповідно до пункту 2.2.11 зазначених Умов із 1 вересня 2005 року молодшим медичним сестрам встановлені 3 - 4-й тарифні розряди залежно від функціональних обов'язків, що станом на 01.03.2010 р. відповідають посадовому окладу 744 грн.
Зазначеним працівникам посадові оклади підвищуються на 25 відсотків у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до пункту 1.13 додатка 3 до вищезазначеного наказу.
Конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від функціональних обов'язків та обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці (підпункт 12 пункту 2.4.5 Умов) .
Крім того, працівникам, які використовують в роботі дезінфікувальні засоби, а також молодшим медичним сестрам, які зайняті прибиранням туалетів, установлюється доплата у розмірі 10 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) відповідно до пункту 3.4.7 Умов. Ця доплата встановлюється працівникам до посадового окладу з урахуванням підвищень, встановлених працівникам згідно з додатком 3 до вищезазначеного наказу, за переліком посад, затвердженим колективним договором закладу, в межах коштів, передбачених на оплату праці у кошторисі, якщо виконання цих робіт включене до посадових обов'язків працівників.
Що стосується надання матеріальної допомоги, то згідно з пунктом 5.11 Умов керівники установ соціального захисту населення мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, тобто за умови, що такі кошти передбачені.
| Начальник юридичного управління | І.Тубелець |