ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 31.03.2025 р. N 1696/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК
Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння орендної плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Товариство поінформувало, що має у власності нежитлове приміщення (далі - Майно), яке розташоване на земельній ділянці, щодо якої у 2012 році між Товариством та органом місцевого самоврядування (далі - Рада) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір, Ділянка), термін дії якого сплинув. Рада на звернення Товариства щодо поновлення Договору надала відмову.
Товариство запитує про наявність у нього обов'язку із справляння орендної плати за Ділянку.
Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст. ст. 286 та 288 Кодексу.
Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Отже, у Товариства обов'язок обчислення податкових зобов'язань з плати за землю за Ділянку виникатиме з дати державної реєстрації права власності, постійного користування або права оренди такою Ділянкою.
До такого моменту Товариство як власник Майна у будівлі, що розташована на Ділянці, права на яку для Товариства не оформлені, не має обов'язку самостійно нараховувати та сплачувати плату за землю.
Відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, якщо такий об'єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника), зокрема на праві оренди, набувач має право вимагати внесення змін, зокрема до договору оренди землі з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов'язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об'єкт. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення зазначених змін, зокрема до договору оренди землі, договір про внесення таких змін визнається укладеним за рішенням суду за позовом набувача. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.
Оскільки Товариство є власником Майна у будівлі, що розташована на Ділянці, права на яку для Товариства не оформлені, то свої зобов'язання в частині дотримання принципу платного використання землі Товариство має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через суб'єктів господарювання, які є власниками або користувачами Ділянки.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
____________
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.