Документ підготовлено в системі iplex
Державна податкова служба України | Індивідуальна податкова консультація від 22.04.2021 № 1693/ІПК/99-00-04-03-03-06
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 31.03.2025 р. N 1693/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Компанії щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (далі - Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що у процесі діяльності Компанії можуть утворюватися, зокрема, побутові (тверді побутові відходи, лампи освітлювальні, відходи офісної та побутової техніки тощо), виробничі (відпрацьовані шини, скляні та фарфорові ізолятори, гумово-технічні вироби, відпрацьовані мастила тощо) та будівельні відходи (далі - Відходи).
Також за інформацією Компанії усі відходи, що можуть у нього утворюватися, визначені та класифіковані відповідно до Порядку класифікації відходів та Національного переліку відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 року N 1102. Для тимчасового зберігання Відходів використовуються майданчики або визначені місця у виробничих приміщеннях, де встановлена помаркована тара з позначенням назви Відходів та класу небезпеки.
Платник податку зазначив, що всі його Відходи підлягають первинному та загальному обліку у порядку, визначеному чинним законодавством.
Компанією 12.08.2024 укладено договір зі спеціалізованим підприємством, яким передбачено збирання, транспортування та оброблення (відновлення/видалення) небезпечних відходів та відходів, що не є небезпечними (далі - Договір), з терміном надання зазначених послуг не пізніше 31.12.2024.
За даними Компанії у період з 01.01.2024 по 11.08.2024 у вона не мала чинного Договору на передачу Відходів спеціалізованому підприємству, в той час, як провадження господарської діяльності супроводжувалось утворюванням відходів.
З огляду на викладене вище, Компанія запитує таке:
1. "Чи є компанія платником екологічного податку за тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, що утворились у процесі господарської діяльності і перелік яких визначено Договором, за період з 01.01.2024 по 11.08.2024, тобто до моменту заключення Договору на збирання, транспортування та оброблення (відновлення/видалення) небезпечних відходів та відходів, що не є небезпечними зі спеціалізованим підприємством?".
2. "Чи потрібно відображати у податковій декларації, а саме у додатку 3 до неї фактичні обсяги відходів, які утворено в процесі господарської діяльності без визначення розміру грошового зобов'язання у разі, якщо Компанія не є платником екологічного податку за тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях за цей період?".
3. "За перший квартал 2024 року Компанією було розраховано податкові зобов'язання з екологічного податку за тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях (утворені відходи протягом цього ж періоду) та подано до контролюючих органі відповідні податкові декларації. Беручи до уваги, що за період з 12.08.2024 по 31.12.2024 ці відходи було передано спеціалізованому підприємству згідно умов Договору, чи буде порушенням вимог чинного податкового законодавства подання Компанією уточнюючих податкових декларацій з екологічного податку за перший квартал 2024 року, в цілях зменшення раніше задекларованих сум податку за тимчасове розміщення відходів, які було передано спеціалізованому підприємству до кінця 2024 року?".
Щодо питання 1
Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є особи, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).
Термін "розміщення відходів" визначено у підпункті 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
У Законі України від 20 червня 2022 року N 2320-IX "Про управління відходами" (далі - Закон) затверджено термін "захоронення відходів - розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі у спосіб, що не становить загрози здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу і не передбачає подальше оброблення відходів" (пункт 13 статті 1 Закону). Місцем захоронення відходів є полігони - внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів - суб'єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення або постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік (пункт 27 статті 1 Закону).
Суб'єкт господарювання, що здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, яке включає, зокрема, операції з видалення відходів (статті 40 та 1 Закону).
Одним із видів операцій з видалення відходів є захоронення (код D1 додаток 1 до Закону).
Сукупне читання зазначених вище норм Закону та Кодексу дозволяє зробити висновок про тотожність понять "захоронення відходів" та "розміщення відходів".
Оскільки Компанія є утворювачем Відходів та не має дозвіл на здійснення операцій з їхнього захоронення, то вона не підпадає під визначення платника Екологічного податку, та у неї не виникає податкового обов'язку зі сплати Екологічного податку.
Водночас у разі виявлення контролюючими органами фактів перебування Відходів у спеціально відведених місцях понад 1 рік, така інформація підлягає передачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Щодо питань 2 та 3
Оскільки Компанія не відповідає визначенню платника Екологічного податку, то у неї не виникає податкового обов'язку щодо подання податкової звітності та має право подати уточнюючу Податкову декларацію за I квартал 2024 року на зменшення раніше нарахованих податкових зобов'язань з Екологічного податку.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).