Про визнання нечинними наказу, порядку оформлення та видачі дозволів

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Аблова Є. В.; суддів - Амельохіна В. В., Федорчука А. В., при секретарі - Мальчик І. Ю. (за участю сторін: представника позивача - Рибченко Н. М., представника відповідача-1 - Кошель І. В., представника відповідача-2 - Кравченко О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Міністерства інфраструктури України, Державної інспекції України з безпеки на надземному транспорті про визнання нечинними наказу, порядку оформлення та видачі дозволів, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, Державної інспекції України з безпеки на надземному транспорті про визнання нечинними наказу, порядку оформлення та видачі дозволів, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відмова у наданні адміністративної послуги з видачі дозволу на поїздку територією Угорщини під час виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на підставі розподілу, який здійснено відповідно до Порядку оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку від 20.08.2004 р. N 757, не встановлена законом, а тому є незаконною. Виділений один дозвіл Угорщини обмежує право позивача вільно займатися підприємницькою діяльністю.

У позовній заяві позивач просить суд:

1. Визнати нечинним наказ Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. N 757, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р. за N 1075/9674.

2. Визнати незаконним Порядок оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. N 757 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р. за N 1075/9674.

3. Визнати незаконними дії Міністерства інфраструктури України з проведення розподілу дозволів серед українських перевізників на 2013 рік.

4. Визнати протиправним розподіл дозволів серед українських перевізників на 2013 рік та скасувати його.

5. Визнати незаконними дії посадової особи Міністерства інфраструктури України, яка затвердила розподіл дозволів серед українських перевізників на 2013 рік.

6. Зобов'язати державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті видавати дозволи на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у між народному сполученні на 2013 рік у відповідності до законів України "Про адміністративні послуги", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про автомобільний транспорт" та Конституції України.

7. Визнати незаконними дії державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті з відмови у видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у між народному сполученні на підставі розподілу дозволів серед українських авто перевізників на 2013 рік.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про адміністративні послуги" здійснює надання адміністративної послуги з видачі дозволів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні не на підставі, визначеної законом, а відповідно до документу затвердженого наказом. Крім того, позивач вказує, що розподіл дозволів серед українських авто перевізників на 2013 рік здійснено з порушенням і Закону України "Про адміністративні послуги" і Порядку оформлення та видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, за відсутності підстав, визначених законом, не прозоро та необґрунтовано, з перевищенням меж наданих відповідачу-1 повноважень

Представник відповідача-1 - Міністерства інфраструктури України в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржуваний наказ прийнято в межах наданих йому повноважень. Також, відповідач зазначає, що розподіл дозволів серед українських перевізників на 2013 рік проводився Робочою групою та під час розподілу дозволів до всіх перевізників застосовувався єдиний принцип.

Представник відповідача-2 - Державної інспекції України з безпеки на надземному транспорті в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, відповідач зазначив, що оскаржуваний Порядок не суперечить вимогам Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про адміністративні послуги", а тому дії територіальних органів Укртрансінспекції відповідно до Порядку є правомірними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками ТЗ, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).

Положеннями ч. 1 ст. 6 даного Закону встановлено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 55 Закону види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.

Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законами України.

Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Як зазначено у Законі України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" дозвіл на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом входить до переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Видача дозволів на міжнародне перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та дозволів Європейської Конвенції міністрів Транспорту на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами - членами ЄКМТ здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначеним міжнародними договорами України з питань міжнародних автомобільних перевезень та Законом України "Про автомобільний транспорт" (ст. 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності").

Відповідно до Указу Президента України від 12.05.2011 N 581/2011, яким затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України, Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, зокрема, у сфері автомобільного транспорту.

Також, згідно пп. 4.8.1 п. 4.8 Положення про Міністерство інфраструктури України Міністерство інфраструктури України затверджує види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні територіями іноземних держав.

Отже, повноваження щодо впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 55 Закону N 2344-III належить Міністерству інфраструктури України.

Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) відповідно до Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 387/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).

Укртрансінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. N 929 "Деякі питання надання Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті, Державною авіаційною службою, Державною інспекцією з безпеки на морському та річковому транспорті, Державним агентством з туризму та курортів і капітанами морських торговельних портів платних адміністративних послуг" затверджено згідно Додатку 2 перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті. Зокрема, відповідно до п. 13 Переліку платних адміністративних послуг, що надаються Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті, Державною авіаційною службою, Державною інспекцією з безпеки на морському та річковому транспорті, Державним агентством з туризму та курортів і капітанами морських торговельних портів - відповідач 1 видає дозволи на поїздку територією іноземних держав під час виконання: нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до статті 3 Закону України від 06.09.2012 N 5203-VI "Про адміністративні послуги" законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг. Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої ст. 3 Закону України "Про адміністративні послуги" вимоги цього Закону поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Абзацом четвертим частини третьої статті 3 Закону України від 6 вересня 2005 року N 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" видача дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між державами - членами ЄКМТ здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених міжнародними договорами України з питань міжнародних автомобільних перевезень та Законом України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, оскаржувані правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про автомобільний транспорт".

Закон України від 5 квітня 2001 року N 2344-III "Про автомобільний транспорт" регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про автомобільний транспорт" види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення. Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

На виконання цієї норми Міністерством транспорту України 20 серпня 2004 року видано наказ N 757 "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р. за N 1075/9674. Цим Наказом затверджено Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку (далі - Порядок). Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.04.2013 N 239, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.05.2013 за N 725/23257, який набув чинності 31.05.2013 порядок N 757, викладено в новій редакції.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що наказ N 757 від 20.08.2004 р. прийнято уповноваженим органом в межах компетенції та у відповідності до чинного законодавства, у т. ч. Закону України "Про автомобільний транспорт", "Про адміністративні послуги".

Відповідно до п. 3.9 Порядку N 757 Міністерство інфраструктури України може встановлювати обмеження щодо забезпечення дозволами, які мають обмежені річні квоти на поїздку територіями окремих іноземних держав деяких категорій ТЗ, а саме: оформлення проводити на екологічні авто молі: "зелений", "особливо зелений" і "безпечний", "Євро-3 безпечний", або тільки на "особливо зелений і безпечний", "Євро-3 безпечний" та вищої категорії екологічної безпеки; оформлення проводити на завантажені автомобілі; оформлення проводити на певні види перевезень; оформлення проводити на автомобілі, повна маса яких перевищує 10 тонн.

Відповідно до п. 3.10 Порядку Міністерство інфраструктури створює Комісію з розподілу дозволів для перевезення вантажів, які мають обмежені річні квоти.

Рішення Комісії приймається на засіданні в присутності не менше 2/3 її складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів та оформлюється протоколом. Рішення Комісії з розподілу приймається з урахуванням рішень Комісії з питань аналізу ефективності використання дозволів (п. 3.11 Порядку).

На підставі рішення Комісії Міністерство інфраструктури затверджує розподіли (річні та квартальні) дозволів, які мають обмежені річні квоти, на поїздку територією окремих іноземних держав. Розподілу підлягає річна квота дозволів, за винятком встановленого Міністерством інфраструктури України резерву дозволів (п. 3.12 Порядку).

Наказом Міністерства інфраструктури N 30 від 21.01.2013 року "Про затвердження складу робочої групи з пропозиції з розподілу, оформлення і видачі дозволів, які мають обмежені річні квоти на виконання перевезень вантажів транспортним засобом у 2013 році" затверджено склад Робочої групи з підготовки пропозицій з розподілу, оформлення і видачі дозволів, які мають обмежені річні квоти на виконання перевезень вантажів ТЗ територіями Австрії, Білорусії, Італії, Казахстану, Румунії, Угорщини, Чехії у 2013 році.

В ході розгляду справи, суд встановив, що на засіданні 22.01.2013 року Робочої групи розглянуто та затверджено проекти розподілу дозволів Австрії, Італії, Угорщини, які в подальшому надано на затвердження першому заступнику Міністра Інфраструктури України та розміщені на офіційному сайті Міністерства.

З матеріалів справи вбачається, що розподіл дозволів Італії (у комплекті з транзитними дозволами Угорщини) серед Українських авто перевізників на 2013 рік відповідно до Порядку, затвердженого першим заступником міністра 22.01.2013 р., Розподіл дозволів Австрії серед українських перевізників на 2013 р. був затверджений першим заступником міністра 22.01.2013 р.

Повноваження першого заступника міністра щодо затвердження зазначених документів передбачені п. 3.1 наказу Міністерства інфраструктури від 21.01.2013 р. N 30.

Отже, з викладеного судом встановлено, що розподіл дозволів українських автоперевізників на 2013 рік здійснено з дотриманням процедури, визначеної Порядком N 757, а тому доводи позивача про те, що розподіл дозволів серед українських автоперевізників на 2013 рік не відповідає вимогам Порядку та Закону України N 2344-III є безпідставними, тому позовні вимоги щодо визнання незаконними дії Міністерства з проведення розподілу дозволів, визнання протиправним розподілу дозволів та визнання незаконними дії посадової особи Міністерства, яка затвердила розподіл дозволів серед українських перевізників на 2013 рік не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд бере до уваги ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. по справі N826/2972/13-а, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2013 р., відповідно до якої, відмовлено в задоволенні позовних вимог та встановлено, що наказ від 20.08.2004 р. N 757 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р. за N 1075/9674. та порядок від 20.08.2004 р. N 757 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р. за N 1075/9674 прийнято уповноваженою особою в межах наданої компетенції, в порядку та у спосіб визначений законодавством України, відповідно до законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про адміністративні послуги". Розподіл дозволів серед українських авто перевізників на 2013 рік здійснено з дотриманням процедури визначеної вказаним вище Порядком.

У відповідності до положень ст. 71 КАС позивач має довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, обставини дійсного порушення прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 18.12.2013 р.