Щодо розяснення положень окремих статей Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу України

Державна інспекція з контролю за цінами розглянула Ваше депутатське звернення від 30.10.2006 року N 42-Г на ім'я народного депутата України Кінаха А.К. щодо роз'яснення положень окремих статей Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу України.

Статтею 188-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за невиконання законних вимог органів державного контролю за цінами щодо усунення порушень порядку формування та застосування цін і тарифів чи припинення операцій по рахунках в установах банків та інших фінансово-кредитних установах.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. N 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який здійснює контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. Повноважень щодо припинення операцій по рахунках в установах банків та інших фінансово-кредитних установах вказаним Положенням, органам державного контролю за цінами не надано.

Згідно статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджатися то рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Так, наприклад, згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Щодо питання про вищий пріоритет Цивільного кодексу України при врегулюванні правовідносин щодо припинення операцій по рахунках в установах банків та інших фінансово-кредитних установах згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно зазначити, що статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.