Про розгляд звернення

Міністерство юстиції України […] щодо надання роз’яснення положень чинного законодавства у сфері державної реєстрації та в межах компетенції повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації прав, урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон).

Пунктами 1, 2 частини першої статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).

Державний реєстр прав – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

До загальних засад державної реєстрації прав, визначених положеннями статті 3 Закону, належить, зокрема, гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості та державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

На сьогодні умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (зі змінами) (далі – Порядок).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту (пункт 40 Порядку).

Абзацами першим, другим та третім пункту 20 Порядку встановлено, що у разі проведення державної реєстрації права власності, права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань, спеціального майнового права на майно вперше, у тому числі у разі поділу, виділу частки або об’єднання майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділ у зазначеному Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об’єкту нерухомого майна.

У разі коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, відповідно до яких тип об’єкта нерухомого майна зазначено як "цілісний майновий комплекс", "єдиний майновий комплекс", "комплекс будівель та споруд" чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відповідно до відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, такий тип об’єкта містить відомості про два і більше закінчені будівництвом об’єкти чи об’єкти будівництва, що мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділи у зазначеному Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера кожному з таких об’єктів. При цьому присвоєння кожному із зазначених у цьому абзаці закінчених будівництвом об’єктів окремої адреси не вимагається.

Правило, передбачене абзацом другим цього пункту, застосовується також у разі, коли в Державному реєстрі прав вже проведено державну реєстрацію права власності на підставі документів, відповідно до яких тип об’єкта нерухомого майна зазначено як "цілісний майновий комплекс", "єдиний майновий комплекс", "комплекс будівель та споруд" чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відкрито розділ з присвоєнням відповідного реєстраційного номера на такий комплекс, під час проведення подальших реєстраційних дій щодо нього.

Забезпечення проведення державної реєстрації прав відповідно до частини першої статті 6, статті 10 Закону належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, нотаріусів.

Особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва визначені статтею 31-2 Закону.

Звертаємо увагу, що згідно з частиною третьою статті 10 Закону державний реєстратор під час державної реєстрації прав встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Водночас в контексті порушеного питання роз’яснюємо, що частинами першою та другою статті - 26-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що ідентифікатором об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) є унікальний набір даних (послідовність символів), що присвоюється об’єкту будівництва або закінченому будівництвом об’єкту автоматично програмними засобами Реєстру будівельної діяльності та використовується для ідентифікації такого об’єкта.

Ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) присвоюється: будинку, будівлі, споруді (у тому числі в комплексі); складовим частинам будинку, будівлі, споруди: квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які після прийняття об’єкта в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна; лінійному об’єкту інженерно-транспортної інфраструктури.

Ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) не присвоюється місцям загального користування та допоміжним приміщенням.

У разі поділу або об’єднання закінченого будівництвом об’єкта ідентифікатор закінченого будівництвом об’єкта анулюється.

Закінченим будівництвом об’єктам, що утворилися внаслідок їх поділу або об’єднання, присвоюється новий ідентифікатор закінченого будівництвом об’єкта, який повинен містити посилання на ідентифікатор (ідентифікатори) об’єкта (об’єктів), з якого такі об’єкти утворилися (частина сьома статті - 26-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Також пунктом 105 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681, передбачено, що ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) не присвоюється комплексам (будовам), складовим частинам садиби (гараж, літня кухня тощо), чергам будівництва, пусковим комплексам, відокремленим частинам будинку, будівлі, споруди (блок-секції, дільниці тощо), а також місцям загального користування та допоміжним приміщенням. Складовим частинам садиби (гараж, літня кухня тощо) присвоюється ознака "приналежна річ" із зазначенням посилання на ідентифікатор основної речі.

У зв’язку з впровадженням належної ідентифікації об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта), а також зі змінами, що знайшли своє відображення у статті 12 Закону, а саме у разі зміни характеристик об’єкта нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва характеристики такого об’єкта оновлюються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) автоматично в режимі реального часу в порядку інформаційної взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про ідентифікатор такого об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва), Порядком впроваджено механізм "пооб’єктної" державної реєстрації прав.

Абзацом другим пункту 20 Порядку визначено, що у разі коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, відповідно до яких тип об’єкта нерухомого майна зазначено як "цілісний майновий комплекс", "єдиний майновий комплекс", "комплекс будівель та споруд" чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відповідно до відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, такий тип об’єкта містить відомості про два і більше закінчені будівництвом об’єкти чи об’єкти будівництва, що мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділи у зазначеному Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера кожному з таких об’єктів. При цьому присвоєння кожному із зазначених у цьому абзаці закінчених будівництвом об’єктів окремої адреси не вимагається.

Правило, передбачене абзацом другим цього пункту, застосовується також у разі, коли в Державному реєстрі прав вже проведено державну реєстрацію права власності на підставі документів, відповідно до яких тип об’єкта нерухомого майна зазначено як "цілісний майновий комплекс" "єдиний майновий комплекс", "комплекс будівель та споруд" чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відкрито розділ з присвоєнням відповідного реєстраційного номера на такий комплекс, під час проведення подальших реєстраційних дій щодо нього.

Під час проведення державної реєстрації права власності, права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань на земельну ділянку, закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт будівництва або спеціального майнового права на об’єкт будівництва вперше за наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, або обтяжень речових прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав та/або в його невід’ємній архівній складовій частині на відповідну земельну ділянку, закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт будівництва державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права, обтяження речових прав до відповідного відкритого розділу.

Таким чином, вказані положення пункту 20 Порядку застосовуються виключно за наявності однієї умови – відповідно до поданих документів та відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, будівлям та/або спорудам, право власності на які набувалося та, можливо, реєстрацію такого права проведено як на сукупність речей, проте їм відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" присвоєно окремі ідентифікатори.

За таких умов державна реєстрація прав має проводитись не на комплекс будівель і споруд, у тому числі за результатами його поділу на "частину комплексу", а на кожний окремий об’єкт будівництва (закінчений будівництвом об’єкт) у складі комплексу, якому присвоєно відповідний ідентифікатор.

Відповідно до підпункту 5 пункту 7 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі – Порядок № 1141), під час формування заяви про державну реєстрацію прав додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, вносяться відомості про ідентифікатор об’єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (у разі формування заяви щодо об’єкта речових прав, якому присвоєно відповідний ідентифікатор).

Програмне забезпечення Державного реєстру прав, як у випадку із земельними ділянками, так із об’єктом будівництва (закінченим будівництвом об’єктом) під час формування та реєстрації заяви у сфері державної реєстрації прав дає змогу вносити лише один ідентифікатор об’єкта – кадастровий номер для земельної ділянки чи ідентифікатор об’єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва для об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта).

У подальшому саме за такими ідентифікаторами об’єкта відбувається інформаційна взаємодія з Державним земельним кадастром чи Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва відповідно.

За таких умов у разі застосування абзацу другого пункту 20 Порядку заявником подається така кількість заяв, що відповідає кількості об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, справляється адміністративний збір відповідно до кількості поданих заяв, а державним реєстратором вчиняються усі дії, передбачені законодавством у сфері державної реєстрації прав по кожній із заяв.

Щодо внесення до Державного реєстру прав відомостей про складові частини комплексу зазначаємо, що відповідно до абзацу восьмого частини третьої статті 13 Закону відомостями про об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об’єктів нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості, яким присвоєно відповідний ідентифікатор), тип об’єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо), загальна та (за наявності) житлова площа приміщень об’єкта (для об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості – площа відповідно до проектної документації на будівництво), відсоток готовності (для об’єкта незавершеного будівництва), адреса об’єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об’єктів, а також для об’єктів будівництва, яким присвоєно адресу), що вносяться на підставі відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в порядку інформаційної взаємодії з такою системою.

У разі відсутності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про відповідний об’єкт такі відомості вносяться на підставі документів, поданих для державної реєстрації прав.

Разом з цим щодо посвідчення договору іпотеки зазначаємо таке.

Нотаріуси, здійснюючи свої професійні обов’язки відповідно до Закону України "Про нотаріат" та присяги, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Так, зокрема, договір іпотеки згідно з положеннями Закону України "Про іпотеку" (далі – Закон про іпотеку) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У свою чергу іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі ідентифікатор об’єкта будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор до укладення іпотечного договору), кадастровий номер.

У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема визначення суми, на яку має бути застрахований предмет іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності (спеціальне майнове право) іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, зазначених у статті 18 Закону про іпотеку, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Також слід звернути увагу, що нотаріус процесуально незалежний у прийнятті рішень, самостійно підвищує кваліфікацію, несе персональну відповідальність, передбачену чинним законодавством.