Про надання розяснення

'...'

Статтею 13 Закону на роботодавця покладено обов'язок створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, в тому числі вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Також Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232, передбачено, що у разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу.

Відповідно до пункту 2.4 розділу II Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 р. № 67 (далі - Загальні вимоги), у разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків роботодавець повинен вжити термінових заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим.

Відповідно до п. 4.5 р. IV Загальних вимог за рішенням роботодавця створюється одне або кілька приміщень для надання першої медичної допомоги, забезпечених необхідним устаткуванням і матеріалами. Крім того, засоби, необхідні для надання першої допомоги, повинні бути в наявності у всіх тих місцях, де цього вимагають умови праці.

Пунктом 3.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 р. № 15, передбачено, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.

В тематичний план та програму навчання з питань охорони праці посадових осіб входить тема 7 "Надання першої медичної допомоги потерпілим у разі нещасного випадку", в якій зазначено, що навчання за цією темою проводиться фахівцями-медиками (додаток 4 Типового положення).

Таким чином, з урахуванням ризиків повинні забезпечуватися необхідні умови для надання першої медичної допомоги (у тому числі і наявність аптечки).

Отже, необхідність забезпечити робочі місця аптечками випливає із зазначених вимог законодавства.

Обов'язкову наявність аптечок та перелік засобів, які мають в них міститися, на тих чи інших підприємствах передбачено окремими чинними нормативно-правовими актами, зокрема, розпорядженням КМУ від 07.05.98 р. № 291-р "Про заходи щодо запобігання травматизму і вдосконалення порядку подання першої медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій", наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження переліків лікарських засобів у медичних аптечках транспортних засобів" від 07.07.98 р. № 187, п. 42 Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затвердженої Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1966 року за № 658-66; Санітарними правилами для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи й підприємства, що виробляють м'яке морозиво (СанПін 42-123-5777-91) від 19 березня 1991 року тощо.

Разом з тим, законодавством не визначено єдиного поняття терміна "аптечка". Проте, відповідно до джерел теорії медичної науки, аптечка є набором лікарських засобів, інструментів та приладів, які призначені для надання першої медичної допомоги. Її вміст залежить від специфіки діяльності підприємства, і його визначає сам роботодавець, якщо це не визначено окремими нормативно-правовими актами.

Стосовно питання про колективний договір повідомляємо, що відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин (стаття 13 Кодексу).

Стаття 20 Закону визначає, що у колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про колективні договори і угоди" контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.

Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці передбачено у статті 18 Закону України "Про колективні договори і угоди", відповідно до якої на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Додатково повідомляємо, що згідно із пунктом 4 статті 6 Закону працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.