Про податок на додану вартість

Державна податкова адміністрація України, в зв'язку з надходженням чисельних запитів від платників податків щодо права на формування податкового кредиту при придбанні підприємствами товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів, повідомляє.

Формування податкового кредиту регламентується пунктами 7.4 і 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до загального правила, визначеного підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону.

Таким чином, визначаючим фактором при формуванні платником податку на додану вартість податкового кредиту є:

факт придбання (виготовлення) ним товарів та послуг чи придбання (будівництво, спорудження) основних фондів:

використання придбаних (послуг) чи основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Що стосується визначення, чи вважатимуться придбаними безпосередньо платником товари (послуги) чи основні фонди, якщо для їх придбання витрачено бюджетні кошти, то необхідно враховувати особливості обліку таких коштів на підприємстві в залежності від того, з якою метою ці кошти надано підприємству, з урахуванням роз'яснення, наданого листом ДПА України від 11.05.2005 N 8978/7/15-1117.

Так, відповідно до норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бюджетні кошти, одержані платником у вигляді дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів (зокрема "субсидії та поточні трансферти підприємствам" КПК 1301100 КЕКВ 1310), вважаються доходом з інших джерел і включаються з метою оподаткування податком на прибуток до складу його валових доходів. У разі придбання за рахунок таких коштів товарів (послуг) чи основних фондів, суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Що стосується капітальних трансфертів, які мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів соціально-культурного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо, то кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави. В зв'язку з цим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником, і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.