Щодо правомірності формування покупцем податкового кредиту

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо правомірності формування покупцем податкового кредиту та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником отримані податкові накладні, в яких вказана назва покупця за формою, яка не відповідає формі, зазначеній у статутних документах (тобто, замість скороченої назви зазначено інше), при цьому всі інші реквізити податкових накладних зазначені вірно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов'язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).

Так, пунктом 201.1 статті 201 розділу V 201 ПКУ визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, до яких, зокрема, належить повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ - продавця товарів/послуг.

Таким чином, реквізит "назва продавця товарів/послуг", який віднесено до складу обов'язкових, має відповідати формулюванню у статутних документах.

Водночас слід зазначити, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД ), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді, як визначено пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПКУ.

Правила формування податкового кредиту та вимоги до документального підтвердження встановлені статтями 198 та 201 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження, як визначено пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПКУ.

Тобто, враховуючи норми статті 198 та пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ покупець формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної постачальником за такою операцією, за допомогою якої можливо ідентифікувати здійснену операцію, та не має права включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов'язкових реквізитах визначених пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, якщо помилки в реквізитах такої накладної заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст.

Помилка у податковій накладній, про яку йдеться у зверненні (а саме: якщо у назві продавця зазначена інша назва замість повної) не є такою, що заважає ідентифікувати здійснену операцію (її зміст, період, сторони, суму нарахованого податку, тощо), тому зазначене не може бути єдиною підставою для визнання податкової накладної такою, що складена з порушенням норм ПКУ, та відповідно не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту, сформованого за такою податковою накладною покупцем.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.