Щодо включення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ, зазначених у митних деклараціях, які не були включені до складу податкового кредиту протягом 1095 днів з дати їх оформлення

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо включення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ, зазначених у митних деклараціях, які не були включені до складу податкового кредиту протягом 1095 днів з дати їх оформлення, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування податкового кредиту з ПДВ встановлені статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (виготовлення) товарів та послуг, необоротних активів, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.12 статті 201 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, норма щодо включення суми ПДВ до складу податкового кредиту протягом 1095 днів стосується лише податкових накладних і не може застосовуватися до сум ПДВ, що включаються до складу податкового кредиту на підставі митних декларацій.

Отже суми ПДВ на підставі митних декларацій включаються до складу податкового кредиту виключно у тому періоді, в якому відбулось оформлення відповідної митної декларації.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПКУ), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у разі якщо платником податку при імпорті товарів, основних фондів сплачені суми ПДВ, зазначені у митній декларації, не були включені до складу податкового кредиту, то платник податку має можливість суми сплаченого ПДВ включити до податкового кредиту за відповідний звітний період, в якому виникли підстави для включення таких сум до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку (з урахуванням строків давності).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.