• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Подання щодо вжиття заходів загального характеру, необхідних для виконання рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного в IV кварталі 2013 року

Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини | Лист від 03.02.2014 № 12.1.1.-9/1219
Реквізити
  • Видавник: Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини
  • Тип: Лист
  • Дата: 03.02.2014
  • Номер: 12.1.1.-9/1219
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини
  • Тип: Лист
  • Дата: 03.02.2014
  • Номер: 12.1.1.-9/1219
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
УРЯДОВИЙ УПОВНОВАЖЕНИЙ У СПРАВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
ЛИСТ
03.02.2014 № 12.0.1.-9/1219
Кабінету Міністрів України
Подання щодо вжиття заходів загального характеру, необхідних для виконання рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного в IV кварталі 2013 року
Подання надається на виконання статті 14 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Подання містить стислий виклад проблем, які призводять до визнання Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) порушень Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), та пропозиції щодо їх вирішення.
1. Порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) , статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 )
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен мас право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
1.1. Щодо порушення права на виконання остаточного рішення суду протягом розумного строку (п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції)
У пілотному рішенні від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, Європейський суд визнав проблему невиконання рішень національних судів системною в Україні:
"88. ... Суд дійшов висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов'язані з якимсь поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної і положеннями Конвенції (...)."
та в резолютивній частині:
".... зазначені вище порушення с наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту...."
Вказані порушення, з посиланням на справу Юрій Миколайович Іванов, були констатовані у рішенні Європейського суду від 24.10.2013 у справі "Нечепоренко та інші проти України", заява № 72631/10, рішеннях від 12.12.2013 у справі "Малахова та інші проти України", заява № 35995/09, у справі "Макара та інші проти України", заява № 40934/06, та у справі "Андріанова та інші проти України", заява № 10319/04.
Передумовами, що призвели до порушення Конвенції, можуть вважатися обставини, раніше вказані у рішенні Європейського суду у справі Юрій Миколайович Іванов.
Ефективним шляхом вирішення цієї проблеми має стати Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", розроблений у рамках здійснення заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі Юрій Миколайович Іванов. У згаданий Закон 19.09.2013 були внесені зміни, спрямовані на вирішення питання щодо погашення вже існуючої заборгованості за судовими рішеннями (винесеними до 1 січня 2013 року), відповідальність за виконання яких покладено на державу.
Окрім цього, на цей час розробляється практичний механізм реалізації закладених у вказаний Закон механізмів - порядок інвентаризації та погашення заборгованості.
У резолюції Комітету міністрів Ради Європи щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов, ухваленій на 1186-му засіданні 5 грудня 2013 року, делегати схвально зазначили, що парламент України прийняв законодавчі зміни, якими було створено систему гарантій виконання рішень національних судів, ухвалених до 1 січня 2013 року. Також резолюцією заохочується проведення інформаційної кампанії щодо законодавства про гарантії з метою доведення інформації до відома всіх зацікавлених осіб, зокрема щодо порядку звернення для виконання згаданих рішень.
При цьому необхідно звернути увагу Міністерства соціальної політики, Пенсійного фонду та Державної виконавчої служби на необхідність забезпечення неухильного та належного виконання рішень судів.
Крім того, оскільки велика кількість рішень національних судів, невиконання яких є предметом звернення до Європейського суду, є рішеннями зобов'язального характеру, у яких суми до виплати судами не визначені, що ускладнює і, відповідно, подовжує процес їх виконання, пропонуємо Верховному Суду України, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищому адміністративному суду України звернути увагу на необхідність поширення судової практики заміни способу виконання зобов'язання за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (на кшталт рекомендацій щодо зміни способу і порядку виконання судових рішень, ухвалених у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, викладеними в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 846/12/13-13 від 13.06.2013).
1.2. Щодо порушення права на розгляд справи судом протягом розумного строку та на безсторонній суд (п. 1 ст. 6 Конвенції )
Вказані порушення були констатовані Європейським судом у рішенні від 25.07.2013 у справі "Коберник проти України", заява № 45947/06, та рішенні від 11.07.2013 у справі "Рудніченко проти України", заява № 2775/07.
Передумовами констатованих порушень стали:
1) ряд організаційних та технічних недоліків під час судового провадження в національному суді та незабезпечення державою явки інших підсудних, свідків та постраждалих (справа Коберник);
2) розгляд справи заявника тією ж суддею, що раніше розглядала по суті справу по обвинуваченню співобвинуваченого заявника, в межах якої суддя висловила свою думку щодо винуватості заявника; крім того, у справі по обвинуваченню заявника ця суддя подала заяву про самовідвід, яка не була задоволена з формальних причин (справа Рудніченко).
Шляхами вирішення є суворе дотримання суддями норм Кримінального процесуального кодексу, а також застосування у своїй практиці правових позицій Європейського суду щодо необхідності дотримання розумних строків розгляду справ та гарантування права на безсторонній суд, викладених у його рішеннях.
Крім того, Верховному Суду України та Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пропонуємо вжити заходів для належного технічного забезпечення судового процесу та недопущення порушення принципу безсторонності суду.
1.3. Щодо порушення права допитувані свідків обвинувачення (пп. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції у поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції )
Вказане порушення було констатоване Європейським судом у рішенні від 11.07.2013 у справі "Рудніченко проти України", заява № 2775/07, з огляду на незабезпечення права заявника допитувати свідка, покази якого лягли в основу вироку:
"106. З фактів справи випливає, що Б. не був присутнім під час судового розгляду справи заявника тільки тому, що суддя Р. не викликала його.
107. Фактично в матеріалах справи немає нічого на підтвердження того, що які-небудь зусилля докладалися для забезпечення явки Б. під час процесу, якщо не на стадії судового розгляду, то хоча б на стадії досудового слідства. ....
108. ... Суд зауважує, що і на стадії апеляції, і на стадії касації заявник скаржився на те, що не мав змоги допитати Б. в якості свідка. ..."
Передумовою цього порушення було недотримання судом кримінально-процесуального законодавства в частині проведення допиту свідків.
Для вирішення цієї проблеми та уникнення аналогічних порушень у майбутньому Верховному Суду України та Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пропонуємо вжити заходів, спрямованих на неухильне забезпечення прав обвинуваченого на виклик та допит свідків, а саме: довести позицію Європейського суду щодо цієї справи до відома суддів, забезпечити неухильне дотримання суддями норм Кримінального процесуального кодексу та застосування у судовій практиці рішень Європейського суду, якими констатовано аналогічні порушення статті 5 Конвенції .
2. Щодо порушення статті 2 Конвенції ( 995_004 )
Ст. 2 Конвенції передбачено, що право на життя охороняється законом.
Європейський суд у рішенні від 28.11.2013 у справі "Микола Волкогонов та Ігор Волкогонов проти України", заява № 40525/05, встановив порушення процесуального аспекту ст. 2 Конвенції та визнав, що держава не виконала свого позитивного обов'язку за ст. 2 Конвенції у зв'язку з неефективним слідством, що виявилося у наступному:
2.1. Численних змінах слідчих та незвично великій кількості повторюваних експертиз.
2.2. Недотриманні слідчими вказівок наглядових органів, що зумовило повернення справи на додаткове розслідування.
2.3. Як наслідок, надмірно тривалому слідстві та відповідному судовому провадженні в справі (більше 7 років).
Передумовами вказаного порушення є недотримання органами внутрішніх справ відповідного законодавства щодо порядку проведення досудового слідства.
Шляхами вирішення є здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення ефективного та швидкого розслідування справ. Так, Міністерству внутрішніх справ та Генеральній прокуратурі України пропонуємо довести позиції Європейського суду до відома працівників прокуратури та органів внутрішніх справ, забезпечити застосування ними аналогічних рішень Європейського суду у своїй адміністративній практиці та неухильне дотримання норм Кримінального процесуального кодексу України.
Верховному Суду України, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пропонуємо забезпечити в межах заходів, передбачених чинним законодавством, відповідне реагування суддів на порушення процесуальних норм під час проведення досудового слідства.
3. Щодо порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 )
Відповідно до ст. 3 Конвенції нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Європейський суд у рішенні від 26.09.2013 у справі "Вітковський проти України", заява № 24938/06, та рішенні від 25.07.2013 у справі "Коберник проти України", заява № 45947/06, констатував порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку з:
3.1. Жорстоким поводженням із заявником під час тримання його під вартою у Новомосковському відділенні міліції 28 червня 2004 року (справа Вітковського).
3.2. Відсутністю ефективного розслідування скарг заявника про жорстоке поводження (справа Вітковського).
3.3. Незадовільними умовами тримання заявника під вартою: у справі Вітковського - рівнем гігієни постільної білизни та наявністю у ній комах у Дніпропетровському СІЗО; у справі Коберник - переповненістю камери, недотриманням належних санітарних умов у Луганському СІЗО.
3.4. Незадовільними умовами відбування заявником покарання у вигляді позбавлення волі у Жовтоводській виправній колонії № 26, зокрема недостатнє водо-, електропостачання (справа Вітковського).
3.5. Ненаданням заявникові відповідної медичної допомоги під час тримання його під вартою. Крім цього, державою не було враховано потребу заявника в дієтичному харчуванні (справа Вітковського).
Передумовами вказаних порушень стали неналежне забезпечення матеріальних потреб органів та установ виконання покарань і така, що порушує законодавство, адміністративна практика працівників органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань (наприклад, жорстоке поводження із заявником з метою отримання зізнання - справа Вітковського).
Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу значною мірою вирішує проблеми, вказані у пп. 3.1, пп. 3.2. Водночас держава має забезпечити притягнення до відповідальності осіб, з боку яких підтверджено факт жорстокого поводження.
Для вирішення проблем, вказаних у пп. 3.3, пп. 3.4, слід врахувати потреби фінансово-матеріального характеру органів і установ виконання покарань для їх модернізації, проведення ремонтів та реконструкцій приміщень, організації вивільнення камер від зайвих речей та предметів, облаштування прогулянкових двориків, забезпечення сталої роботи систем вентиляції, опалення, водовідведення та водопостачання, надання належної медичної допомоги та лікування.
Окремо звертаємо увагу посадових та службових осіб Міністерства внутрішніх справ та Державної пенітенціарної служби на необхідність викорінення практики жорстокого поводження з затриманими особами та безумовного дотримання положень Конвенції у зв'язку з цим, а також проведення ефективного розслідування скарг на жорстоке поводження.
Відповідальними центральними органами виконавчої влади за вжиття запропонованих заходів є Міністерство внутрішніх справ, Державна пенітенціарна служба та Генеральна прокуратура України.
Верховному Суду України та Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пропонуємо забезпечити оперативний та ефективний розгляд судами скарг на жорстоке поводження.
4. Щодо порушення статті 5 Конвенції ( 995_004 )
Стаття 5 Конвенції гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Зокрема забороняється позбавлення свободи, крім випадків, встановлених законом, гарантується право негайно постати перед судом та забезпечується право потерпілих від арешту або затримання на відшкодування.
У рішеннях від 26.09.2013 у справі "Квашко проти України", заява № 40939/05, від 25.07.2013 у справі "Коберник проти України", заява № 45947/06, та від 11.07.2013 у справі "Рудніченко проти України", заява № 2775/07, Європейський суд констатував порушення пунктів 1, 3, 5 ст. 5 Конвенції з огляду на таке (відповідно до вказаних пунктів):
4.1. Адміністративний арешт заявника з метою його допиту в кримінальній справі, що є свавільним позбавленням свободи (справи Квашко, Рудніченко).
4.2. Порушення права заявника негайно постати перед судом внаслідок того, що з урахуванням адміністративного арешту він знаходився під вартою протягом 6 днів (справа Квашко, справа Рудніченко).
4.3. Відсутність належної вмотивованості продовження строку тримання заявника під вартою (справи Коберник, Рудніченко).
4.4. Незабезпечення заявникові гарантованого законом права на відшкодування шкоди за незаконне тримання під вартою (справа Квашко).
Передумовами вказаних порушень стали недотримання чинного кримінально-процесуального законодавства (щодо пп. 4.1 та пп. 4.2) та відсутність відповідного законодавства (наприклад, щодо пп. 4.4 - на час подій), а також практика застосування до особи адміністративного арешту з метою допиту в кримінальній справі, що вже неодноразово була предметом розгляду Європейського суду.
Шляхами вирішення є здійснення комплексу заходів, спрямованих на імперативне дотримання норм Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, Міністерству внутрішніх справ пропонуємо доводити до відома працівників органів внутрішніх справ позиції Європейського суду щодо порушень статті 5 Конвенції , забезпечити суворе дотримання останніми процесуального законодавства та врахування у своїй адміністративній практиці висновків Європейського суду, в тому числі про недопущення використання адміністративного арешту осіб для їх допиту щодо кримінальних справ.
Верховному Суду України і Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пропонуємо забезпечити ознайомлення суддів із висновками Європейського суду щодо необхідності обґрунтування рішення суду про обрання/подовження застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Узагальнюючи щодо всіх порушень
Згаданим у поданні органам пропонується проаналізувати рішення Європейського суду та врахувати їх у своїй судовій та/або адміністративній практиці.
Крім цього, під час реалізації заходів, спрямованих на професійну підготовку працівників відповідних органів (зокрема з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду), необхідно забезпечити їх ґрунтовне ознайомлення з правовими позиціями Європейського суду, викладеними у рішеннях.
Органам виконавчої влади, судам у своїй діяльності слід неухильно дотримуватися положень Конвенції та чинного законодавства.
В.о. Урядового уповноваженого
у справах Європейського
суду з прав людини


О.В. Давидчук
( Текст взято з сайту ВАСУ http://www.vasu.gov.ua/ )