Щодо коригування терміну корисного використання основних засобів у податковому обліку у разі збільшення залишкової вартості при проведенні їх поліпшень та модернізації

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування терміну корисного використання основних засобів у податковому обліку у разі збільшення залишкової вартості при проведенні їх поліпшень та модернізації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє наступне.

Підприємством здійснювались поліпшення та модернізація основних виробничих засобів, які збільшили майбутні економічні вигоди.

Внаслідок проведення таких поліпшень збільшилась залишкова вартість основних виробничих засобів, як у бухгалтерському так і у податковому обліку.

У платника виникло питання: чи змінюється у такому випадку термін корисного використання основних засобів у податковому обліку та на який термін.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 г. N 92 залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені положеннями Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні актизи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Таким чином, у разі зміни термінів корисного використання об'єктів основних засобів в бухгалтерському обліку внаслідок проведення поліпшень основного засобу (модернізації, реконструкції) такі терміни (строки) дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, то для розрахунку амортизації використовуються такі збільшені терміни (строки) використання об'єкта основних засобів.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.