ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 14.06.2006 N 11159/7/17-0717 |
Щодо оподаткування регресних сум та компенсацій
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> запит <...> щодо оподаткування регресних сум та сум компенсацій, виплачуваних за несвоєчасну виплату таких сум, і повідомляє.
Згідно із абзацом другим пп. "д" 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.03 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) не підлягають включенню до складу оподатковуваного доходу платника податку регресні виплати.
Разом з тим чинне законодавство України не містить чіткого визначення поняття "регресні виплати". Зокрема, Цивільний кодекс України (ст. 1191) визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В зв'язку з цим немає законодавчих підстав розглядати виплати, що здійснюються працедавцем фізичній особі як відшкодування шкоди, заподіяної їй каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, як регресні виплати.
Водночас згідно із ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України від 23.09.99 р. N 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105). Крім цього, працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Стаття 21 Закону N 1105 встановлює перелік обов'язків, які у разі настання страхових випадків Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинен виконати у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
- грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Суми виплат та вартість соціальної допомоги, зазначених у ст. 21 Закону N 1105, не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на підставі пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 889.
Саме на зазначені у ст. 9 Закону "Про охорону праці" виплати розповсюджувався і пп. "л" п. 1 ст. 5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян".
Враховуючи наведене, якщо зазначені виплати відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюються у періоди дії Закону N 889, але за періоди до набрання ним чинності (до 1 січня 2004 року), суми таких виплат на підставі п. 22.6 ст. 22 Закону N 889 не підлягають оподаткуванню, оскільки такий порядок було передбачено Декретом.
Щодо оподаткування сум компенсацій за несвоєчасні виплати зазначених сум відшкодування, то якщо їх було нараховано у податкові періоди до 2004 року та лише виплачено після 2004 року, то ці суми не підлягають оподаткуванню на підставі пп. "г" п. 1 ст. 5 Декрету незалежно від джерела їх виплати (кошти Фонду, бюджету чи власні кошти працедавця).
Якщо ж суми компенсацій нараховуються у періоди дії Закону N 889 за податкові періоди до 1 січня 2004 року, то при розгляді питання їх оподаткування слід враховувати наступне.
При здійсненні таких компенсаційних виплат за рахунок коштів Фонду соціального страхування або бюджетів їх суми не є об'єктом оподаткування на підставі пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 889.
У разі коли такі виплати здійснюються за рахунок коштів працедавця, зокрема за рішенням суду, слід керуватися наступним.
Згідно із ст. 3 та 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто компенсацію за несвоєчасну виплату сум відшкодування розраховують з застосуванням індексу інфляції, що склався у період дії Закону N 889. В зв'язку з цим такі суми компенсацій не можна розглядати як такі, що нараховані за податкові періоди до 2004 року, і тому на них не може бути розповсюджено дію п. 22.6 ст. 22 Закону N 889.
Враховуючи наведене, якщо компенсація за несвоєчасну виплату сум, передбачених ст. 21 Закону N 1105, виплачується за рахунок коштів працедавця і її нарахування здійснено у період дії Закону N 889, то сума такої компенсації підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону N 889 (13% до 1 січня 2007 року) працедавцем - податковим агентом.
| Заступник Голови | С.Лекарь |