Про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 року N 36/5

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої, судді - Блажівської Н.Є., суддів: Кочана В.М. та Костенка Д.А., при секретарі судового засідання - Миколаєнко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання частково незаконним та нечинним наказу.

У судовому засіданні 25 грудня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 (надалі - також "Позивач") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - також "Відповідач") про визнання незаконними та нечинними норм, викладених у абзаці 9 пункту 3 щодо обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації та у пунктах 11 і 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за N 36/5 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

1 жовтня 2009 року представником Відповідача надано доказ на підтвердження публікації оголошення про оскарження наказу Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за N 36/5 "Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" в оскаржуваних частинах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що абзац 9 пункту 3 та пункти 11, 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за N 36/5 (зі змінами та доповненнями), є незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про нотаріат", тим самим порушують права Позивача, як приватного нотаріуса.

Позивачем в судовому засіданні було зазначено про те, що, встановлюючи вимоги до робочого місця нотаріуса, Міністерство юстиції України не має право виходити за межі умов, встановлених статтею 25 Закону України "Про нотаріат".

В судовому засіданні Позивач зазначив, що нормою статті 29-1 Закону України "Про нотаріат", встановлено вичерпний перелік підстав зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, до якого не входить невідповідність приміщення вимогам оскаржуваного Положення, а тому положення пунктів 11, 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням є незаконними, та такими, що підлягають визнанню нечинними.

На думку Позивача, встановивши не передбачені законами України підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, Відповідачем незаконно обмежено право громадян на вибір роду занять; незаконно обмежено право приватних нотаріусів заробляти собі на життя; а також здійснено незаконне втручання у державне регулювання організації і діяльності нотаріату.

Представник Відповідача - Міністерства юстиції України, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що положення абзацу 9 пункту 3 та пунктів 11, 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за N 36/5 (зі змінами та доповненнями), є законними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України, а їх зміст не суперечить положенням Закону України "Про нотаріат".

Представником Відповідача також було зазначено про те, що поняття "вимоги" та "умови", з огляду на зміст статей 24 та 25 Закону України "Про нотаріат" не є тотожними.

На думку представника Міністерства юстиції України, дані терміни співвідносяться як ціле та складова частина - виконання "умов" до робочого місця нотаріуса, визначених Законом України "Про нотаріат" напряму залежить від дотримання "вимог" до цього робочого місця, встановлених оскаржуваним в частині Положенням.

Таким чином, як вказав представник Відповідача, для забезпечення виконання умов, яким має відповідати робоче місце нотаріуса, необхідно дотримуватися вимог, що встановлені Міністерством юстиції України для цього робочого місця.

Враховуючи вищевикладене, як зазначив представник Міністерства юстиції України, приймаючи оскаржувані положення нормативно-правового акта, Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Представник Відповідача також зазначив про пропуск Позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, та наполягав на відмові в задоволенні позову з цієї підстави.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб'єктом відповідних правовідносин.

Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.

В обґрунтування того, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний нормативно-правовий акт ОСОБА_1 було надано Суду Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю N 2160 від 10 квітня 1996 року та Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності N 102 від 23 квітня 1996 року.

Судом встановлено, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за N 36/5 (зі змінами та доповненнями).

В судовому засіданні представник Відповідача посилався на пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, та наполягав на відмові в задоволенні частини позовних вимог з цієї підстави.

Наказ Міністерства юстиції України N 36/5 "Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" прийнято 12 червня 1998 року та офіційно опубліковано в газеті "Офіційний вісник України", 1998, N 25 (09.07.98), ст. 933.

Оскаржуване положення абзацу 9 пункту 3 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням введено наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2009 року N 1142/5 "Про внесення змін до Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням".

Оскаржуване положення пункту 11 введено наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2009 року N 62/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 12.06.98 N 36/5".

Оскаржуване положення пункту 12 введено наказом Міністерства юстиції України від 17 квітня 2007 року N 186/5 "Про затвердження змін до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням".

Редакції статей 24, 25 та 29-1 Закону України "Про нотаріат" (на невідповідність положенням яких оскаржуваних пунктів Положення посилається Позивач) прийнято Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" від 1 жовтня 2008 року N 614-VI, який офіційно опубліковано в газетах "Голос України", 2008, 11, 01.11.2008 N 209; "Офіційний вісник України", 2008, N 81 (03.11.2008), ст. 2729; "Урядовий кур'єр", 2008, 11, 04.11.2008 N 206; "Відомості Верховної Ради України", 2009, N 13 (27.03.2009), ст. 161.

До адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся 2 вересня 2009 року (про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви).

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду за захистом свої прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, з огляду на наступне.

Річний строк звернення до суду щодо оскарження положення абзацу 9 пункту 3 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням починає свій перебіг з моменту його прийняття Відповідачем - 26 червня 2009 року (Позивач звернувся до адміністративного суду 2 вересня 2009 року, тобто в межах строку).

Річний строк звернення до суду щодо оскарження положення пункту 11 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням починає свій перебіг з моменту його прийняття Відповідачем - 19 січня 2009 року (Позивач звернувся до адміністративного суду 2 вересня 2009 року, тобто в межах строку).

Річний строк звернення до суду щодо оскарження положення пункту 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням починає свій перебіг з моменту офіційного оприлюднення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" від 1 жовтня 2008 року N 614-VI, статтею 29-1 якого передбачено вичерпний перелік підстав зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (Позивач звернувся до адміністративного суду 2 вересня 2009 року, тобто в межах річного строку звернення до адміністративного суду).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України "Про нотаріат" (надалі - також "Закон").

Главою 3 Закону визначено порядок регулювання приватної нотаріальної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 статті 24 Закону (в редакції Закону від 1 жовтня 2008 року N 614-VI) робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно зі статтею 25 Закону (в редакції Закону від 1 жовтня 2008 року N 614-VI) робоче місце (контора) приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу, в якому приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність.

Частиною 2 статті 25 Закону (в редакції Закону від 1 жовтня 2008 року N 614-VI) визначено умови, яким повинно відповідати робоче місце нотаріуса.

Так, робоче місце (контора) має відповідати таким умовам: 1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці; 2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність; 3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення; 4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса; 5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах; 6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті.

Суд звертає увагу на те, що вищевказаний перелік умов, яким повинно відповідати робоче місце нотаріуса, є вичерпним.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 року N 36/5 "Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" затверджено Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням (надалі - також "Положення").

Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2009 року N 1142/5 "Про внесення змін до Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" пункт 3 Положення викладено в новій редакції, зокрема, доповнено абзацом 9 наступного змісту: "Приміщення має бути обладнане засобами охоронної та пожежної сигналізації, забезпечене сейфом для зберігання печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів".

Наказом Міністерства юстиції України від 17 квітня 2007 року N 186/5 "Про затвердження змін до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" затверджено Зміни до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, відповідно до пункту 12 якого "У разі невідповідності Приміщення приватного нотаріуса або відмови від проведення перевірки на відповідність Приміщення вимогам цього Положення нотаріальна діяльність нотаріуса тимчасово зупиняється на строк до усунення недоліків".

Наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2009 року N 62/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 12.06.98 N 36/5" затверджено Зміни до Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, відповідно до пункту 11 якого "У разі невідповідності Приміщення вимогам цього Положення або відмови нотаріуса від проведення перевірки відповідності Приміщення нотаріальна діяльність нотаріуса зупиняється, але не більше, ніж на 60 днів з дня виявлення цього порушення, або припиняється у разі неусунення нотаріусом вказаних порушень без поважних причин".

Вищевказані положення абзацу 9 пункту 3, пунктів 11, 12 Положення Позивач вважає незаконними, а, відтак, такими, що підлягають визнанню нечинними.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України в сфері нотаріату, Суд звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 24 Закону ( в редакції Закону від 1 жовтня 2008 року) Міністерство юстиції України наділено повноваженням щодо встановлення вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Вказане повноваження щодо встановлення вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса реалізоване Відповідачем шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акта.

Відповідно до пункту 1 Положення воно розроблене з метою реалізації вимог Закону України "Про нотаріат", визначає вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса - приміщення, в якому можуть учинятися нотаріальні дії (далі - Приміщення), та контролю за їх дотриманням.

Частиною 2 статті 25 Закону визначено вичерпний перелік умов, яким повинно відповідати робоче місце (контора) нотаріуса.

Враховуючи те, що в ієрархії нормативно-правових актів в сфері нотаріату Закон України "Про нотаріат" займає вище місце, аніж Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, яке є підзаконним нормативно-правовим актом, розроблене на виконання Закону України "Про нотаріат", а тому повинно відповідати його нормам.

Таким чином, Суд приходить до висновку про те, що встановлюючи на підставі частини 2 статті 24 Закону України "Про нотаріат" вимоги до робочого місця (контори) нотаріуса, Міністерство юстиції України повинно виходити з вичерпного переліку умов, яким повинно відповідати робоче місце (контора) нотаріуса, визначеного законодавцем у частині 2 статті 25 Закону України "Про нотаріат".

Вихід за межі умов, яким повинно відповідати робоче місце (контора) нотаріуса, встановлених частиною 2 статті 25 Закону (зокрема, їх розширення), з огляду на принцип вичерпності переліку умов, який застосований законодавцем, є підставою для визнання у встановленому законом порядку відповідних положень підзаконних нормативно-правових актів, в яких таке розширення знаходить свій прояв, нечинними.

Підтвердженням вищезазначеного слугує зміст частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Закон України "Про нотаріат" надав Міністерству юстиції України право на встановлення вимог до робочого місця нотаріуса.

Водночас, незважаючи на відсутність прямої вказівки на межі такого права, Суд приходить до висновку про те, що вичерпний перелік умов, яким повинно відповідати робоче місце (контора) нотаріуса, встановлених статтею 25 Закону, і є нормативними рамками реалізації Відповідачем повноважень щодо встановлення вимог до робочого місця нотаріуса.

Тобто, визначаючи вимоги до робочого місця (контори) нотаріуса на підставі частини 2 статті 24 Закону, Міністерство юстиції України зобов'язане діяти на виконання вказаної норми закону, водночас, за умов та обставин, визначених частиною 2 статті 25 Закону.

З урахуванням вищевказаного Суд приходить до висновку про те, що положення абзацу 9 пункту 3 оскаржуваного Положення суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону України "Про нотаріат", оскільки містить таку вимогу до робочого місця (контори) нотаріуса (зокрема, про те, що приміщення має бути обладнане засобами охоронної та пожежної сигналізації, забезпечене сейфом для зберігання печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів), яка не передбачена частиною 2 статті 25 Закону України "Про нотаріат".

Суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про нотаріат" передбачає, що робоче місце нотаріуса має бути захищене від несанкціонованого проникнення. Водночас вимоги оскаржуваного абзацу 9 пункту 3 стосуються наявності засобу охоронної сигналізації, тобто засобу, який не попереджає несанкціоноване проникнення, а є засобом реагування на несанкціоноване проникнення. Крім того, вищевказаним законом взагалі не передбачено дотримання вимог протипожежної безпеки.

Враховуючи те, що право Відповідача щодо розширення вичерпного переліку умов, яким повинно відповідати робоче місце (контора) нотаріуса, не передбачене чинним законодавством України, Суд приходить до висновку про протиправність змісту абзацу 9 пункту 3 Положення.

Стосовно положень пунктів 11, 12 Положення, Суд звертає увагу на наступне.

Нормами пунктів 11 та 12 Положення встановлено правило, відповідно до якого у разі невідповідності Приміщення вимогам цього Положення або відмови нотаріуса від проведення перевірки відповідності Приміщення нотаріальна діяльність нотаріуса зупиняється, але не більше, ніж на 60 днів з дня виявлення цього порушення, або припиняється у разі неусунення нотаріусом вказаних порушень без поважних причин.

Таким чином, Відповідачем, приймаючи вищевказані положення, встановлено відповідну підставу для зупинення нотаріальної діяльності.

Статтею 29-1 Закону (в редакції Закону від 1 жовтня 2008 року) визначено підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

Так, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин: 1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення; 2) якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення; 3) якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів); 4) у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини (не більше як один тиждень); 5) у разі заміщення приватного нотаріуса в порядку, передбаченому цим Законом, - на строк такого заміщення; 6) у разі ненадання інформації приватним нотаріусом органам та особам, зазначеним у частинах п'ятій - восьмій, десятій статті 8 цього Закону, - до усунення цієї обставини; 7) у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності; 8) Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців. Приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо). Про зупинення нотаріальної діяльності на строк більше одного тижня приватний нотаріус зобов'язаний не пізніше ніж за один робочий день до дня зупинення нотаріальної діяльності письмово повідомити Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі із зазначенням причин та строку відсутності.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на правову конструкцію вищевказаної норми права, перелік підстав зупинення нотаріальної діяльності, визначений законодавцем у статті 29-1 Закону, є вичерпним.

Норми пунктів 11, 12 Положення містять іншу підставу зупинення нотаріальної діяльності - невідповідність Приміщення вимогам Положення або відмова нотаріуса від проведення перевірки відповідності Приміщення.

Вказана підстава зупинення нотаріальної діяльності не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення, встановлених нормою юридичного акта, який має вищу юридичну силу, - статті 29-1 Закону України "Про нотаріат", а тому відповідні нормативні положення, в яких вона закріплена, є протиправними та підлягають визнанню нечинними, з огляду на вищевказане.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що чинним Законом України "Про нотаріат" не передбачено повноваження Міністерства юстиції України встановлювати додаткові підстави зупинення нотаріальної діяльності.

Суд звертає увагу на те, що підстави та порядок зупинення нотаріальної діяльності визначено законодавцем шляхом прийняття відповідної редакції статті 29-1 Закону України "Про нотаріат".

Таким чином, проаналізувавши доводи Позивача та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про те, що положення абзацу 9 пункту 3, пунктів 11 та 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за N 36/5 (зі змінами та доповненнями), є незаконними, оскільки суперечать вимогам Закону України "Про нотаріат", як правовому акту, який має вищу юридичну силу, та прийняті з перевищенням Міністерством юстиції України наданих йому повноважень у сфері регулювання нотаріальної діяльності, відтак, підлягають визнанню нечинними.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

Адміністративний позов задовольнити повністю.

1. Визнати незаконним та нечинним положення абзацу 9 пункту 3 щодо обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації, пункти 11 та 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 року за N 36/5 (зі змінами).

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.