Щодо застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України

У зв’язку з Вашим зверненням стосовно надання роз’яснення щодо застосування положень пункту 3 частини другої статті 17, пункту 2 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення повідомляємо таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень.

Такі справи визначені статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення і розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами в порядку, встановленому зазначеним Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб’єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, який кореспондується із положеннями пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскарження рішень (постанов) суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.