Щодо складання первинних документів, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянула Ваше звернення щодо складання первинних документів, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Обов'язки платника податків встановлено ст. 16 ПКУ. Так, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПКУ), а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених ПКУ (пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПКУ).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення поняття "первинний документ" наведено в Законі України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, відповідно до яких це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.

Також звертаємо увагу, що відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Слід зазначити, що поняття "запаси", а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. N 246 (зі змінами) (далі - Стандарт 9 "Запаси").

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Таким чином, фізичні особи - підприємці - платники податків зобов'язані вести облік доходів та витрат на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську діяльність платника та вести за власним бажанням облік товарних запасів, зокрема з використанням Стандарту 9 "Запаси".

Відповідно п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.