Державна податкова служба України
Індивідуальна податкова консультація
Від 09.02.2026 № 725/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК
Щодо податку на додану вартість
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство (продавець) планує укласти договір, згідно з яким Замовник (покупець) закуповує товари та супутні послуги, які передаються на баланс Реципієнтів (отримувачів), визначених договором, що належать до сфери управління Замовника. Право власності на товари переходить від Товариства до Замовника з моменту фактичної передачі товару в кінцевому пункті призначення та підписання видаткової накладної Реципієнтом та Замовником. Також у зверненні зазначено, що видаткова накладна та акт приймання-передачі послуг міститимуть підписи та печатки трьох сторін: Товариства, Замовника та Реципієнта.
З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання: на кого має бути складена податкова накладна у випадку, описаному у зверненні, а саме: на Замовника чи Реципієнта?
Водночас інформація, надана у зверненні, не дає змоги встановити всі обставини операцій, що можуть бути здійснені у майбутньому, у зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушеного питання.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.
Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами (далі – Закон № 996), бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Під поняттям "первинний документ" розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1, частина перша статті 9 Закону № 996).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту (частина друга статті 6 Закону № 996).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Правила формування податкових зобов’язань з ПДВ, а також складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187 і 201 Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів / послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 Кодексу).
Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).
Дані, зазначені у податковій накладній (зокрема, інформація про отримувача (покупця)), мають відповідати первинним документам, складеним за операцією.
У відповідності до Закону № 996 кожен факт господарської діяльності, зокрема рух товарів та надання послуг, має бути підтверджений відповідними документами.
До таких документів відносяться видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспорті накладні (ТТН), рахунки-фактури, митні декларації та інші підтверджувальні документи, що фіксують усі етапи товарообігу, послуг або інших активів.
Враховуючи викладене, виходячи з аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Податкову накладну за операцією з постачання товарів / послуг повинна складати і реєструвати в ЄРПН особа, яка здійснює постачання таких товарів / послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів / послуг, та за конкретною господарською операцією з постачання товарів / послуг.
Тобто постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на покупця, який є безпосереднім отримувачем товарів / послуг.
Слід зауважити, що умови договору, наведені в зверненні не дають можливості однозначно визначити хто саме є першочерговим (фактичним) отримувачем товарів для цілей оподаткування ПДВ.
Відповідно у разі, якщо придбані товари оприбутковуються на баланс замовника з послідуючою передачею на баланс переліченим у договорі реципієнтам, які належать до сфери управління такого замовника, що свідчить про фактичну передачу товарів реципієнтам саме від замовника (покупця), податкова накладна складається на замовника.
Якщо ж товари одразу оприбутковуються на баланс реципієнтів, які належать до сфери управління замовника згідно з переліком, наведеним в договорі, то, незалежно від того, що оплату за договором здійснює замовник, податкова накладна у такому випадку складається окремо на кожного реципієнта.
Таким чином, з огляду на обставини, викладені у зверненні, порядок складання податкової накладної визначається тим, на баланс якої сторони договору: замовника чи реципієнта першочергово оприбутковуються товари, що є предметом відповідного договору.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).