Державна податкова служба України
Індивідуальна податкова консультація
від 09.02.2026 № 722/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК
Щодо плати за землю
Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ …. (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Товариство поінформувало, що є великим платником податків, основний вид господарської діяльності 10.71 – "Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання" КВЕД ДК 009:2010. У власності Товариства перебувають нежитлові (виробничі) приміщення (далі – Приміщення), які розташовані на території м. Києва. Право власності або право оренди на земельну ділянку (далі – Ділянка), на якій розташовані Приміщення, не оформлено, договір оренди Ділянки відсутній.
Відповідно до вимог земельного законодавства, у зв’язку з володінням Приміщеннями Товариством здійснюється фактичне користування Ділянкою.
Товариство, без надання інформації щодо вжитих заходів стосовно оформлення землевпорядної документації на Ділянку та її сформованості як об’єкту цивільних прав у розумінні статті 79б Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати роз’яснення з наступних питань:
1. Чи виникає у Товариства обов’язок з нарахування та сплати земельного податку або орендної плати за Ділянку у разу відсутності оформленого та зареєстрованого права власності або договору оренди на Ділянку;
2. Чи виникає обов’язок з плати за землю з моменту фактичного користування Ділянкою, чи такий обов’язок виникає виключно з дати державної реєстрації відповідного права відповідно до вимог земельного законодавства;
3. Чи є факт володіння Приміщеннями, розташованими на Ділянці, підставою для визнання Товариства платником плати за землю і нарахування податкових зобов’язань з плати за землю;
4. Чи має право Товариство у 2024-2026 роках застосувати пільгу зі сплати земельного податку відповідно до рішення органу місцевого самоврядування у частині фактичного використання Ділянки для власної виробничої діяльності, з урахуванням того, що право власності або право оренди на Ділянку не оформлено.
Рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення пільги зі сплати земельного податку Товариством до звернення не надано.
Питання 1 – 3.
Принцип платності використання землі в Україні, передбачений статтею 206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункт 269.1 статті 269 Кодексу).
Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти "а", "б" пункту 286.1 статті 286 Кодексу), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Кодексу).
Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125, 126 Земельного кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Кодексу).
Земельним законодавством визначено порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), право власності на які набули окремі суб’єкти цивільних відносин.
Зокрема, відповідно до частини сьомої статті 120 Земельного кодексу документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт.
Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзаци перший, другий частини одинадцятої ст. 120 Земельного кодексу).
Згідно з реєстраційними даними у Товариства на праві власності перебувають Приміщення (комплекси нежитлових виробничих приміщень та будівель), тому Товариство зобов’язане у порядку і строки, встановлені статтею 120 Земельного кодексу, звернутися до Київської міської ради щодо передачі йому у власність або у користування Ділянку.
овуючи те, що Товариство не зареєструвало право власності або право користування Ділянкою, то Товариство не може вважатися платником плати за землю у розумінні статті 269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на Ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом.
Проте земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт "ї" частини першої статті 211 Земельного кодексу).
Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей 377, 1214 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Така орендна плата за фактичне користування Ділянкою без укладеного договору оренди землі не є податковим платежем і не регулюється Кодексом.
З огляду на викладене, Товариству доцільно звернутися до Київської міської ради щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речового права на Ділянку.
Питання 4.
Застосування пільги зі сплати земельного податку передбачено виключно для платників земельного податку.
Враховуючи те, що на дату звернення державна реєстрація речового права Товариства на Ділянку не оформлена, то у Товариства відсутні підстави для застосування пільги зі сплати земельного податку, встановленою рішенням органу місцевого самоврядування, за фактичне використання Ділянки для здійснення власної виробничої діяльності.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).