ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
| 22.02.2019 N 708/6/99-99-15-02-02-15/ІПК |
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування норм пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.
Пунктом 3.2 ст. 3 Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 12.07.1996 р., набрала чинності 02.11.1996 р.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність таким чином, то прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.
Тобто, згідно з положеннями Конвенції резидент Нідерландів не повинен платити в Україні податок з доходів, що одержані від резидента України, за виробництво та/або розповсюдження реклами за умови, що такий резидент Нідерландів не здійснює вказану діяльність в Україні через розташоване в Україні постійне представництво.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування, в тому числі і зазначена Конвенція, укладаються з метою недопущення ситуації, коли один і той же дохід оподатковується двічі: у країні, яка є джерелом доходу, та у країні - резиденції особи, що отримує дохід.
Зважаючи на те, що положення пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не покладають на нерезидента обов'язок сплачувати податок з доходу нерезидента та не призводять до зменшення суми доходу, що сплачується нерезиденту, подвійне оподаткування не виникає. Тобто положення пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу ніяким чином не впливають на виконання положень Конвенції, а Конвенція не встановлює ніяких інших правил стосовно застосування зазначеної норми Кодексу, зважаючи на те, що ця норма не стосується оподаткування доходів нерезидента.
Статтею 26 "Недискримінація" Конвенції встановлюються правила, відповідно до яких резиденти однієї Договірної Держави не будуть підлягати дискримінаційному оподаткуванню в іншій Договірній Державі.
Зокрема, п. 4 ст. 26 Конвенції встановлено, що за винятком, коли застосовуються положення п. 1 ст. 9 "Асоційовані підприємства", п. 8 ст. 11 "Проценти" чи п. 8 ст. 12 "Роялті", проценти, роялті та інші витрати, що виплачуються підприємством Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, повинні з метою визначення оподатковуваних прибутків подібного підприємства вираховуватись за тих же умов, що мають місце, коли вони виплачуються резиденту першої згаданої Держави.
Тобто, п. 4 ст. 26 Конвенції містить вимогу щодо дотримання (за винятком окремих випадків) єдиних для резидентів і нерезидентів правил, встановлених податковим законодавством відповідної Договірної Держави, для врахування витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. В контексті положень вказаного пункту ст. 26 Конвенції виплати, які резидент України сплачує резиденту Нідерландів за виробництво та/або розповсюдження реклами, з метою визначення оподатковуваного прибутку резидента України повинні належати до врахування за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту України. Зазначене положення Конвенції забороняє дискримінацію щодо знижки розміру вирахувань при обчисленні оподатковуваного прибутку та не містить вимог щодо заборони для Договірної Держави справляти податок, встановлений внутрішнім законодавством для своїх резидентів.
Таким чином, відповідно до пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент України, який здійснює виплату резиденту Нідерландів за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати повинен сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми такої виплати за власний рахунок.