У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" від 20 листопада 2003 року N 1783 та додатку 1 до цієї Постанови
| м. Київ 7 жовтня 2004 року N 66-у/2004 | Справа N 2-53/2004 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Шаповала Володимира Миколайовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Станік Сюзанни Романівни,
Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" від 20 листопада 2003 року N 1783 та додатку 1 до цієї Постанови (Урядовий кур'єр, 2003 р., 6 грудня).
Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про визнання неконституційними положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" від 20 листопада 2003 року N 1783 (далі - Постанова) та додатку 1 до цієї Постанови.
Народні депутати України вважають, що прийняття Постанови та додатку до неї призвело до порушення конституційних прав громадян та положень частини другої статті 3, частини другої статті 6, частини першої статті 8, частини другої статті 19, статті 21, частини першої статті 58, частини третьої статті 113, пунктів 1, 2 статті 116, частини першої статті 117 Конституції України.
У конституційному поданні зазначено, що показник середньої заробітної плати працівників за 2002 рік, зайнятих у галузях економіки України, встановлений пунктом 2 Постанови на рівні 306,45 гривні, не відповідає офіційно оприлюдненому показнику за 2002 рік на рівні 376,38 гривні. На думку суб'єкта права на конституційне подання, навіть зазначені у додатку 2 до Постанови показники середньомісячної заробітної плати працівників за 2002 рік, зайнятих у галузях національної економіки України, що застосовуються під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до статей 40, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не відповідають визначеному показнику середньої заробітної плати за цей рік на рівні 306,45 гривні.
Суб'єкт права на конституційне подання посилається на повідомлення Державного комітету статистики України (лист від 4 лютого 2004 р. N 6-2-9/50) щодо надання статистичної інформації про розміри середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України у 1958-2002 роках, де зазначений показник за 2002 рік становив 376,38 гривні. Причому дані за 1958-1991 роки були надані як з урахуванням працівників колективних сільськогосподарських підприємств, так і без них.
Народні депутати України також посилаються на дані Державного комітету статистики України (статистичний бюлетень N 2 за січень 2003 року), згідно з якими розмір середньомісячної заробітної плати з розрахунку на одного штатного працівника у 2002 році склав 376,38 гривні, та на аналогічні дані Міністерства праці та соціальної політики України.
На думку народних депутатів України, зміна офіційних показників середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за період з 1958 по 1991 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік призвела до порушення конституційних прав громадян та недоотримання мільйонами пенсіонерів належних їм за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сум пенсій.
Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що згідно зі статтями 40, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при визначенні розміру заробітної плати для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць та середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік. Водночас у додатку 1 до Постанови ці показники за період з 1958 по 1991 рік включно визначені без урахування заробітної плати працівників, зайнятих у колективних сільськогосподарських підприємствах, що суперечить нормам зазначеного Закону.
2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 16 вересня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
3. Відповідно до Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Основним Законом України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152).
Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні повинно бути зазначено правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39).
Аналіз конституційного подання свідчить, що у ньому довільно наведено перелік статей Конституції України і немає відповідного правового обгрунтування тверджень щодо невідповідності їм Постанови та додатку 1 до неї. Народні депутати України не конкретизують, які саме права громадян України порушені і в чому саме оспорюваний пункт Постанови та додаток 1 до неї не відповідає наведеним у конституційному поданні статтям Конституції України. Фактично порушуються питання щодо законності положень пункту 2 Постанови та додатку 1 до неї, вирішення яких до повноважень Конституційного Суду України не належить (стаття 150 Конституції України, стаття 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Отже, конституційне подання не відповідає вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", тому підстав для відкриття конституційного провадження у цій справі немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 13, 39, 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" від 20 листопада 2003 року N 1783 та додатку 1 до цієї Постанови на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
