Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 1, частин другої, третьої статті 5, статей 16, 17, пункту 1 частини першої статті 18, частини третьої статті 19, частин першої, пятої, шостої статті 24 Закону України "Про Вищу раду юстиції"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Шаповала Володимира Миколайовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Станік Сюзанни Романівни,

Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 1, частин другої, третьої статті 5, статей 16, 17, пункту 1 частини першої статті 18, частини третьої статті 19, частин першої, п'ятої, шостої статті 24 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 146).

Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини третьої статті 1, частин другої, третьої статті 5, статей 16, 17, пункту 1 частини першої статті 18, частини третьої статті 19, частин першої, п'ятої, шостої статті 24 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон) щодо можливості зайняття посади Голови Вищої ради юстиції на громадських засадах, одночасного перебування однієї особи на посадах народного депутата України та Голови Вищої ради юстиції, окремих питань повноважності Вищої ради юстиції, правомочності її засідань та строку повноважень членів Вищої ради юстиції.

На думку народних депутатів України, практична необхідність в офіційному тлумаченні Закону виникла внаслідок різного розуміння зазначених положень Закону членами Вищої ради юстиції, судами та органами державної влади України, що призвело до проблем з їх практичної реалізації.

Суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що "як це випливає з повідомлень засобів масової інформації та заяв окремих членів Вищої ради юстиції, Вища рада юстиції, починаючи з жовтня 2002 року, запровадила практику, відповідно до якої правомочність засідання цього органу визнається за наявності участі в ньому 13 членів Вищої ради юстиції".

Народні депутати України стверджують, що "за практикою, що склалася у Вищій раді юстиції, правомочність кожної секції визначається від загальної кількості присутніх на ній членів Вищої ради юстиції, незалежно від того, чи є вони членами саме цієї секції".

У конституційному поданні зазначається також, що "21 жовтня 2002 року V з'їздом суддів України членами Вищої ради юстиції було призначено Палій В.М., Скотара А.М., Шелеста М.А. 19 листопада 2002 року вони склали присягу на засіданні Верховної Ради України. При цьому повноваження членів Вищої ради юстиції мали також Бутенко В.М., Борисенко О.М. та Шишкін В.І., які були обрані членами Вищої ради юстиції III з'їздом суддів України у вересні 1996 року, а присягу членів Вищої ради юстиції склали 24 березня 1998 року (тобто їх повноваження закінчувалися 24 березня 2004 року). Повноваження Бутенка В.М., Борисенка О.М. та Шишкіна В.І. на момент складення присяги Палій В.М., Скотарем А.М., Шелестом М.А. з підстав, передбачених законом, припинені не були".

Народні депутати України вважають, що "через неоднозначне розуміння положень Закону України "Про Вищу раду юстиції" виникла ситуація, за якої кількість членів Вищої ради юстиції, яких відповідно до статті 131 Конституції України мав право призначати з'їзд суддів України, збільшилася з трьох до шести, а загальна кількість членів цього конституційного органу становила 23 (при максимально можливій 20 членів)".

У конституційному поданні також стверджується, що "така ситуація є недопустимою як з точки зору кількісного складу Вищої ради юстиції, так і визначення її правомочності та строку повноважень членів Вищої ради юстиції".

Суб'єкт права на конституційне подання просить дати офіційне тлумачення положень зазначених статей Закону з мотивів, викладених у конституційному поданні, зокрема "в аспекті таких питань:

чи можуть передбачені Законом (стаття 21 та інші) повноваження Голови Вищої ради юстиції здійснюватися особою не на постійній основі, а на громадських засадах;

чи може особа одночасно бути народним депутатом України і Головою Вищої ради юстиції;

якою є мінімальна кількість членів Вищої ради юстиції для визнання засідання Вищої ради юстиції правомочним;

чи може враховуватися присутність на засіданні секції Вищої ради юстиції членів Вищої ради юстиції, які не входять до складу цієї секції, для визнання засідання секції правомочним;

з якого моменту член Вищої ради юстиції набуває повноважень і коли цей строк закінчується (пункт 1 частини першої статті 18 Закону);

які правові наслідки тягне за собою невчасне складення новопризначеним членом Вищої ради юстиції присяги".

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 16 вересня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у офіційній інтерпретації їх положень (частина перша статті 93; у конституційному поданні повинно бути зазначено правове обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні Конституції України та законів України (пункт 4 частини другої статті 39.

Аналіз конституційного подання і доданих до нього матеріалів свідчить про відсутність правового обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні зазначених положень Закону.

По суті, народні депутати України ставлять питання про визнання незаконними окремих актів Вищої ради юстиції. Але до повноважень Конституційного Суду України не належать питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (стаття 150 Конституції України, стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Відповіді на запитання авторів конституційного подання містяться у статтях 78, 131 Конституції України та статтях 1, 14, 16, 17, 19, 23, 24 Закону.

Таким чином, конституційне подання не відповідає вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", тому підстав для відкриття конституційного провадження у цій справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 1, частин другої, третьої статті 5, статей 16, 17, пункту 1 частини першої статті 18, частини третьої статті 19, частин першої, п'ятої, шостої статті 24 Закону України "Про Вищу раду юстиції" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.