Ухвала Конституцийного суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича - суддя-доповідач,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України".

Заслухавши суддю-доповідача Мартиненка П.Ф. та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - порушує питання про невідповідність Конституції України (неконституційність) Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України" (далі - Закон про ратифікацію Угод щодо Чорноморського флоту).

2. У конституційному поданні, згідно з вимогами пунктів 4, 5 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України", має бути наведено правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) з долученням необхідних документів і матеріалів. Проте у матеріалах справи відсутнє належне обгрунтування неконституційності Закону про ратифікацію Угод щодо Чорноморського флоту.

Автори конституційного подання стверджують, що неконституційність Закону про ратифікацію Угод щодо Чорноморського флоту зумовлена порушенням встановленої Конституцією України процедури його розгляду, ухвалення та набрання ним чинності (частина перша статті 152 Конституції України), проте обгрунтовують це посиланням на процедуру розгляду та ухвалення законопроектів, встановлену Регламентом Верховної Ради України (статті 9.4.17, частини 3 статті 3.2.1, статей 9.4.8, 3.4.1, 3.3.1, 3.5.3, частини 2 статті 6.5.4, статті 3.2.6, частини 1 статті 3.6.3, частини 2 статті 6.5.3, статей 3.6.4, 9.4.5). Відповідно до Конституції України (стаття 147) та Закону України "Про Конституційний Суд України" (пункт 1 статті 13) Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України лише законів та підзаконних актів.

Суб'єкт права на конституційне подання також вважає, що, оскільки проект Закону про ратифікацію Угод щодо Чорноморського флоту не розглядався комітетами Верховної Ради України, це є порушенням частини другої статті 89 Конституції України. Однак положення зазначеної статті не визначають повноважень комітетів стосовно порядку розгляду та ухвалення законопроектів про ратифікацію міжнародних договорів України. Тому посилання народних депутатів України на порушення норм частини другої статті 89 Конституції України при прийнятті Закону про ратифікацію Угод щодо Чорноморського флоту є необгрунтованим.

3. Народні депутати України стверджують, що в процесі укладення зазначених міждержавних угод мало місце "делегування" Президентом України своїх повноважень на укладення міжнародних договорів України, що є порушенням вимог пункту 3 частин першої, четвертої статті 106 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що ці конституційні положення слід розглядати в контексті інших норм Конституції України, передусім тих, що стосуються зовнішньополітичної діяльності, яка, відповідно до статті 18 Основного Закону, здійснюється "за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".

Відповідно до статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН , який є невід'ємною частиною Статуту ООН (стаття 92), одним з джерел загальновизнаних принципів і норм міжнародного права є міжнародні конвенції, визнані державами. Серед них в аспекті, що розглядається, провідне місце належить Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (Україна є стороною з 1986 року). Згідно з цією Конвенцією держава може укладати міжнародні договори шляхом надання компетентним органом повноважень щодо виконання відповідних дій (статті 6, 7, 12) будь-якій іншій особі. У цьому разі повноваження щодо укладення міжнародного договору реалізується на основі доручення, а не через делегування повноважень. Останнє пов'язане, як правило, з тимчасовим відчуженням певних прав і обов'язків.

Як випливає з наведеного, укладення Угоди між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та Угоди між Україною та Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту відбулося відповідно до Конституції України.

4. Автори конституційного подання обгрунтовують неконституційність Закону про ратифікацію Угод щодо Чорноморського флоту посиланням на те, що ряд положень цих Угод не відповідає нормам Конституції України (статей 8, 9, 13, частини сьомої статті 17, статей 18, 58, пункту 14 Перехідних положень Конституції України). Аналіз матеріалів справи в цій частині дає підстави для висновку, що порушені в конституційному поданні питання стосуються не самого Закону про ратифікацію, а тексту ратифікованих ним міжнародних договорів, тобто питань, щодо розгляду яких мають право звертатися інші суб'єкти (частина перша статті 151 Конституції України).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.