Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статей 42 і 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 18 листопада 1993 року N 3623-12

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України.

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Людмилу Пантеліївну та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання за підписом 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 42 і 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України", прийнятого Верховною Радою України 18 листопада 1993 року N 3623-12.

У конституційному поданні порушується питання щодо неоднозначності врегулювання названими статтями Закону порядку визначення кількості виборців, які взяли участь у голосуванні. Зокрема, як належить визначати кількість виборців, які взяли участь у голосуванні: чи входять до їх числа виборці, бюлетені яких визнано у встановленому порядку недійсними.

2. Необхідність офіційного тлумачення суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує тим, що у Законі України "Про вибори народних депутатів України" відсутня методика визначення кількості виборців, які взяли участь у голосуванні. При цьому, за його твердженням, практика застосування статей 42 і 43 Закону щодо визначення кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, є суперечливою.

Крім того, народні депутати України обгрунтовують свою позицію тим, що Верховна Рада України буде приймати новий виборчий закон, у тексті проекту якого також відсутня методика визначення кількості виборців, які взяли участь у голосуванні. На їх думку, рішення Конституційного Суду України з цього питання необхідне для обов'язкового врахування в новому виборчому законі.

3. Колегія суддів Конституційного Суду України 12 листопада 1997 року прийняла процесуальну ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у конституційному поданні.

4. Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України. Тобто, ця стаття Закону пов'язує потребу у офіційному тлумаченні з практичною необхідністю правильного застосування Конституції та законів України у процесі регулювання певних правовідносин.

Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 листопада 1993 року, окремі статті якого суб'єкт права на конституційне подання просить офіційно протлумачити, з прийняттям Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 року втратив чинність. Наступні вибори народних депутатів України будуть проведені відповідно до частини другої пункту 2 розділу XV Конституції України на основі нового Закону України "Про вибори народних депутатів України". Таким чином, відпала практична необхідність в офіційному тлумаченні зазначеного в конституційному поданні Закону.

Такої ж підстави для офіційного тлумачення, як "необхідність врахування досвіду застосування закону при прийнятті Верховною Радою України нового Закону України "Про вибори народних депутатів України", зазначеної у конституційному поданні, Законом України "Про Конституційний Суд України" не передбачено.

Крім того, неоднозначного застосування положень статей 42 і 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 18 листопада 1993 року з конституційного подання і матеріалів справи не вбачається. Навпаки, в листі до Конституційного Суду України голови Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів України від 30 жовтня 1997 року є свідчення про те, що у період виборчої кампанії 1994-1997 років у всіх виборчих округах застосовувалась однакова методика підрахунку виборців, які взяли участь у голосуванні. Весь нинішній склад Верховної Ради України сформовано на основі єдиного порядку підрахунку виборців, які взяли участь у голосуванні.

5. Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 листопада 1993 року із наступними змінами втратив чинність з 25 жовтня 1997 року на підставі пункту 2 розділу XI Закону України "Про вибори народних депутатів України", прийнятого Верховною Радою України 24 вересня 1997 року. Цей Закон набрав чинності з дня офіційного його опублікування - 25 жовтня 1997 року. З цього дня правовідносини щодо виборів народних депутатів України регулюються зазначеним Законом України.

Виходячи із змісту конституційних положень про Конституційний Суд України та Закону України "Про Конституційний Суд України" до компетенції Конституційного Суду України не належить тлумачення законів, які втратили юридичну силу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статей 42 і 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України", прийнятого Верховною Радою України 18 листопада 1993 року N 3623-12 з наступними змінами на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" у зв'язку з непідвідомчістю Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.